Аналой

Аналóй (Аналогій; грец. ἀναλόγιον, від ἀναλέγω — читати) — висока підставка із похилим верхом, на яку під час богослужіння у православних та греко-католицьких храмах покладають ікони, хрест, богослужбові книги, ноти тощо. Використовують для читання (співу) стоячи.

Уперше термін «аналой» згадано в апокрифічному (див. Апокрифи) Євангелії від Фоми.

У літургійні практиці найпоширенішими є три види:

розкладний — легкий (зазвичай дерев’яний чи латунний) аналой, який слугує підставкою для богослужбових книг і не має постійного місця в церкві, під час служби накритий спеціальним покровом;
проскінітарій (від προσκύνησις — поклоніння) — зазвичай знаходиться перед солеєю, на ньому розміщують ікону дня або храмову ікону; нерідко багато прикрашений, часом встановлений під ківорієм;
кліросний аналой — призначений для учасників хору, розташований на кліросі (кліросах).

Використовують також при здійсненні таїнства сповіді.

Література

Болюк О. Дерев’яне обладнання літургійно-богослужбових просторів західноукраїнських церков (питання типології) // Народознавчі зошити. 2012. № 3 (105). С. 386–399.
Бойко П. Практичні вказівки для священно- та церковнослужителів при звершенні богослужінь. Київ : Київська православна богословська академія, 2012. 189 с.
Гнідець Р. Структурні компоненти формотворення церковного простору у храмовій архітектурі України // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2015. Вип. 39. С. 290–295.

Автор ВУЕ

Є. А. Харьковщенко

Покликання на цю статтю: Харьковщенко Є. А. Аналой // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналой (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.07.2020