Аміда у буддизмі
Амíда, Аміда-Ньорай (яп. 阿弥陀如来), Аміда-буцу, Амітабга — одне з найвищих божеств японського буддизму.
Історична довідка
Уже у класичному буддизмі 1‒2 ст. н. е. («Сукговатів’юга-сутра») склалося уявлення про обітницю бодгісаттви Дгармакари створити «Чисту землю» для тих, хто прагне нірвани. Ставши буддою Амітабгою, він начебто створив Чисту Країну найвищої радості — Сукговаті, куди можна потрапити вмить завдяки духовному зусиллю. Проте, у санскритському тексті йшлося не про «чисту землю», а про «простір будди» («буддгакшетра») (пор. з Магабгаратою, де «поле Куру» («Курукшетра») символічно означає боротьбу Добра і Зла в душі людини).
У Магаяні будда Амітабга вшановується як один із найбільших будд.
У Китаї 5‒6 ст. зародилося поклоніння Аміді як Рятівникові, звідки перейшло до Японії (717), де склався амідаїзм — релігійний культ, в якому особливого значення набули не власні зусилля людини, а надія на допомогу Аміди та постійне повторення мантри нембуцу (або «Наму Аміда Буцу!», японської транслітерації санскритської мантри «Намо Аміда Буддая» — буквально «Поклоняюся будді Аміді» чи «Закликаю будду Аміду»).
У вченні сект Тендай (9 ст.), Дзьодо-сю та Дзьодо Сін-сю (10‒11 ст.) Аміда є головним божеством.
Характеристика
Аміда в Магаяні наділений сотеріологічною функцією. Чиста Країна стала художньою інтерпретацією архетипу раю, відсутнього у класичному буддизмі. Це — винагорода за праведність і пошуки шляху до спасіння. Тут завжди звучить музика, що «проганяє омани»; сяють візерунки з золота, срібла, лазуриту та гірського кришталю, ґрунт — м’яке ароматне золото з самоцвітами; у ставках із цілющою водою квітнуть лотоси, з яких народжуються бодгісаттви. Такі постійні миттєві мандрівки допомагають людині досягти нірвани.
З культом Аміди пов’язана підготовка до усвідомленого вмирання — у передсмерті людина спрямовує розум до Сукговаті, аби відродитися в лотосі на кришталевому ставку.
Значення
Культ Аміди — одна з найзначніших духовних практик буддизму Магаяни. Він утверджує віруючого у зосередженні на добрі й красі, допомагає подолати страх смерті та сприяє розвитку техніки медитації.
Література
- Буддизм в Японии / Отв. ред. Т. Григорьева. Москва : Наука, 1993. 704 с.
- Торчинов Е. А. Буддийская школа Тхиен (становление и история развития) // Кунсткамера. Этнографические тетради. Вып. 2–3. Санкт-Петербург : Центр «Петербургское Востоковедение», 1993. С. 73‒112.
- Козловский Ю. Б. Японский амидаизм в эпоху средневековья // Буддийская философия в средневековой Японии / Отв. ред. Ю. Козловский. Москва: Янус-К, 1998. С. 17‒29.
- Karashima S. On Amitābha, Amitāyu(s), Sukhāvatī and the Amitābhavyūha // Bulletin of the Asia Institute. New Series. 2009. Vol. 23. Р. 121–130.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Абрамович С. Д. Аміда у буддизмі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аміда у буддизмі (дата звернення: 11.10.2026).
Оприлюднено: 29.11.2019
