Амудар’їнська нафтогазоносна провінція
Амудар’ї́нська нафтогазоно́сна прові́нція — територія, що простягається від Туркменістану та Узбекистану на півночі до Ірану на півдні та Афганістану на південному сході.
Розташування
Розташована на території пустель та напівпустель, на північ від хребтів Копетдаг та Банде-Туркестан. Північно-західна межа басейну перетинає вододіл Каракумської регіональної структурної височини, а північна простягається через плато Кизилкум. На сході відокремлена від Афгано-Таджицької нафтогазоносної провінції південно-східним відрогом Гісарського хребта. Розділення двох провінцій відбувалося під час альпійського циклу орогенезу (неоген).
Запаси
Запаси природного газу переважно зосереджено на глибині 0,2–4 км на двох стратиграфічних рівнях — верхньоюрських (див. Юрський період і юрська система) карбонах та відкладах крейди, кожен із яких містить близько половини запасів. Середня оціночна кількість загальних ресурсів басейну Амудар’ї становить 164 трлн куб. м газу та близько 4 млрд барелів нафти та конденсату.
Історична довідка
Перше порівняно невелике родовище Сеталантепе (тепер Туркменістан) із запасами 17 млрд куб. футів газу було відкрито в 1953.
Згодом було відкрито родовища в Афганістані (Етимтаг, 1960), Ірані (Гангіран, 1968).
До 2005 розвідано понад 200 родовищ нафти та газу в Туркменістані (Шатлик, Даулетабад-Донмез, Байрам-Алі, Кірпічлі, Ачак, Наїп, Гугуртлін, Самантепіне, Уртабулак), Узбекистані (Газлі, Учкир, Даяхатин, Кульбешкак та ін.); Афганістані (Ходжа-Гугердаг, Джаркудук, Кашкарін), Ірані (Гангіран).
Характеристика
Газопродукувальними є теригенні вугленосні породи нижньо-середньоюрського стратиграфічного рівня, а також базальтові чорні сланці в східній частині центрального басейну. Гази сухі, метанові. Нафта малосірчиста (окрім афганської та чарджоуської), густина 770–930 кг/м3.
Фундаментом Амудар'їнської нафтогазоносної провінції слугують деформовані та загально метаморфізовані палеозойські породи, що зазнали змін в епоху герцинського (від кінця девонського до початку тріасового періоду тектогенезу. Для будови фундаменту є характерним розповсюдження рифтових (див. Рифт) грабенів, що заповнені відкладами верхньопермсько-тріасових порід, які інтенсивно ущільнились та зазнали діагенетичних змін. Цей структурний поверх перекривають потужні відклади середньо-верхньоюрських часів, які представлені переважно континентальноморськими вугленосними фаціями метаморфізму. За тих часів існували глибоководні басейни, оточені мілководними шельфами з рифами вздовж їхніх околиць. Покривні рифогенно-карбонатні утворення набули найбільшого поширення за келовей-оксфордських часів (див. Оксфордський вік і ярус).
У кімердж-титонські часи в басейні накопичувалася потужна товща евапоритів — Гаурдацька формація. Послідовність відкладів крейди-палеогену складається переважно з морських сланцюватих порід із карбонатними прошарками, що є характерним для валанжинського, баремського, маастрихтського ярусів та палеоценового відділу палеогенової системи. У неогені альпійський орогенез спричинив відкладення континентаотних фацій, виникнення нових і активізацію старих розломів та формування більшості структурних пасток.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Амудар’їнська нафтогазоносна провінція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амудар’їнська нафтогазоносна провінція (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2022
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Амудар’їнська нафтогазоносна провінція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амудар’їнська нафтогазоносна провінція (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.02.2022
