Алькала-де-Енарес, історична частина міста й університет

Алькала-де-Енарес, історична частина міста й університет.jpg

Алькала́-де-Ена́рес, істори́чна части́на мі́ста й університе́т (ісп. Universidad y barrio histórico de Alcalá de Henares) — архітектурний ансамбль історичної частини міста, розташованого на річці Енарес, в автономному окрузі Мадрид (Іспанія), об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1998).

Історична довідка

Археологічні дослідження на території міста Алькала-де-Енарес свідчать, що перші поселення з’явилися тут за доби неоліту. У 1 ст. до н. е. римляни заснували місто Комплутум, звідси друга назва Алькали — Комплутенція. У 711 місцевість потрапила під владу арабів, які збудували фортецю неподалік римського поселення. Арабською назва міста «القلئة » (al-galat) означає «замок, фортеця».

У 1118 війська архієпископа Толедо Бернардо де Седірака відвоювали місцевість у арабів, було відроджено поселення на території Комплутума. Розвитку міста сприяло вигідне розташування на перехресті важливих шляхів.

20.05.1293 король Кастилії Санчо IV підписав указ про відкриття в місті Генеральних студій (лат. Studium generale), навчального закладу, що отримав благословення Папи Римського. Кардинал Ф. Хіменес де Сіснерос, який запропонував цілісну концепцію розвитку й забезпечення університетського містечка, заснував студії в 1499 (за іншими даними — у 1496); у 1508 вони отримали університетський статус (лат. Praeclarissima Complutensi Universitate). У 1836 університет перевели до м. Мадрида, у 1970 йому було присвоєно назву Мадридський університет Комплутенсе.

Відродження університету в м. Алькала-де-Енарес розпочалося з 1960-х. У 1975, щоб полегшити діяльність університету в м. Мадриді, деякі його факультети перевели до м. Алькала-де-Енарес. У 1977 реконструйований навчальний заклад вдруге отримав університетський статус, у 1981 геральдичний щит і девіз відродженого університету були юридично закріплені, а в 1996 йому повернули історичну назву «Університет Алькала-де-Енарес». У 1998 університет та історична частина міста отримали статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.

Характеристика

Історична частина міста займає бл. 79 га, нараховує 785 будівель, 465 з яких охороняються. 60 % будівель оголошено такими, що мають історичну цінність.

Одними з найдавніших пам’яток є руїни римського міста Комплутума та римська вілла — будинок Іполіта, збудована в 4–3 ст. до н. е. Головні пам’ятки Алькали-де-Енарес — соборна церква (1136) у готичному стилі (див. Готика), кафедральний собор Святих дітей (1436), що серйозно постраждали під час громадянської війни в Іспанії в 1930-х, та архієпископська резиденція 14–15 ст., де зберігаються архіви інквізиції. Інші пам’ятки: Ворота мучеників, єдині з шести в’їзних воріт 13 ст., що збереглися; монастир святого Бернардо, споруджений у бароковому (див. Бароко) стилі (1617), Ораторія святого Філіпа (1694) тощо.

В Алькала-де-Енарес народився М. Сервантес, тому багато пам’яток пов’язано з його ім’ям: насамперед, це будинок Сервантеса та площа Сервантеса.

Місцевий Театр комедії (1601) є одним із найстаріших в Іспанії.

Головна вулиця міста — вулиця Майор (12 ст.) унікальна тим, що це найдовша (390 м) аркада в Іспанії та друга в Європі (після портика святого Луки у м. Болоньї, Італія).

Значення

Алькала-де-Енарес — перше у світі спеціально сплановане університетське містечко нового часу з унікальною бароковою архітектурою, яке стало взірцем для університетів Європи й інших регіонів світу.

У м. Алькала-де-Енарес була вперше втілена на практиці концепція Граду Божого (лат. Civitas Dei) Августина Блаженного. У місті було створено своєрідний мікрокосм гармонійного співжиття міських жителів, представників академічного світу та релігійних орденів. Алькала-де-Енарес — модель ідеального міського співтовариства для різних куточків світу.

З інтелектуальним осередком Алькала-де-Енарес пов’язане формування іспанської мови, тут винайдено іспанську граматику.

Додатково

У різні роки в Алькала-де-Енарес навчалися: засновник ордену єзуїтів Ігнатій Лойола, історик і педагог А. де Небріха, драматурги Тірсо де Моліна, Л. де Вега Карпйо, П. Кальдерон, письменник Ф. де Кеведо та інші.

Література

  1. González N. R. Universidad Complutense. Constituciones originales Cisnerianas. Alcalá de Henares : Ediciones Alcalá, 1984. 579 p.
  2. García O. J. La Iglesia de Toledo en tiempo del Cardenal Cisneros: 1495–1517. Toledo : I. T. San Ildefonso, 1992. 270 p.
  3. University and Historic Precinct of Alcalá de Henares // UNESCO. 1998. URL: http://whc.unesco.org/en/list/876
  4. Жеравина О.А. Из жизни студентов университета Алькала-де-Энарес в XVI–XVII вв. // Методологические и историографические вопросы исторической науки. Томск, 1999. Вып. 25. С. 211–219.
  5. Жеравина О. А. Кардинал Франсиско Хименес де Сиснерос как основатель университета в Алькала де Энарес (к изучению серии портретов выдающихся испанцев из книжного собрания Строгановых) // Вестник Томского государственного университета. Серия: Культурология и искусствоведение. Томск, 2013. № 2 (10). С. 61–69.
  6. Padrón Municipal // Alcalá de Henares. URL: http://ayto-alcaladehenares.es/portalAlcala/contenedor1.jsp?seccion=distribuidor_menus_columna.jsp

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шліхта І. В. Алькала-де-Енарес, історична частина міста й університет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алькала-де-Енарес, історична частина міста й університет (дата звернення: 15.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ