Агроекологія

Агроеколо́гія (від агро… та екологія) — наука, що вивчає структуру, закономірності функціонування агроекосистем на землях сільськогосподарського призначення з метою розробки механізмів та методів управління ними через використання різноманітних агрономічних і лісомеліоративних прийомів та методів ведення сільськогосподарського виробництва, що створюють можливості екологічно збалансованого використання сільськогосподарських угідь. Загальна мета агроекології — забезпечення використання біоценотичних (див. Біоценоз) закономірностей та потенціалу культурної рослинності для підвищення продуктивності та якості сільськогосподарських культур. Завдання агроекології полягає в забезпеченні умов не тільки для отримання сільськогосподарської продукції, але й одночасного збереження усіх компонентів природних екосистем (ґрунтів, природних вод, атмосферного повітря тощо), біологічного різноманіття, а також захисту середовища існування людини та виробленої продукції від забруднення. Агроекологія досліджує вплив чинників середовища (абіотичних і біотичних) на продукційний процес, тобто формування структури біологічної продукції (урожаю сільськогосподарських культур) в агроекосистемах, які ще називають агробіоценозами. Агроекологія ґрунтується на методах і принципах загальної екології та екологічного управління, її вважають розділом прикладної (сільськогосподарської) екології. Агроекологія — нова галузь знань, що розвивається, тому містить недостатньо обґрунтовані положення та має неповний обсяг загальної і спеціальної інформації.

Література

  1. Жарінов В. І., Довгань С. В. Агроекологія. Вінниця : Нова книга, 2008. 328 с.
  2. Мунгуй II Наполеон Агроекологія як стійка система довкілля // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія : Грунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство. Харків : Вид-во ХНАУ, 2015. № 2. С. 138–142.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності