Автовокзал


Автовокзал в м. Львів

Автовокза́л (від авто… і вокзал) — комплекс споруд для обслуговування пасажирів на кінцевих і вузлових пунктах маршрутів руху пасажирського автомобільного транспорту.

Автовокзал містить пасажирські споруди, внутрішні транспортні території і привокзальні площі. У споруді автовокзалу розміщено: пасажирські зали з квитковими касами, приміщення для пасажирів з дітьми, камера зберігання ручної поклажі та багажу, кафетерій, громадські вбиральні, службові приміщення (диспетчерська, кімната для водіїв, кімната адміністрації тощо).

На внутрішньому боці автовокзалу розташовані перони посадки й висадки пасажирів, місце для відстою автобусів між рейсами і, за необхідності, засоби технічного огляду та миття автобусів. Перони автовокзалу можуть бути прямолінійні або гребінчаcті; останні мають відносно меншу довжину, їх використовують за великої кількості відправлень і прибуття автобусів.

Розрахунковими показниками автовокзалу є добове відправлення пасажирів і годинне відправлення автобусів. Найнижча межа місткості автовокзалу — 100 осіб, при розрахунковому добовому відправленні пасажирів від 1 000 до 4 000 осіб. Автовокзали будують також на 200, 300, 500 осіб. Автовокзали місткістю 500 осіб побудовані у Херсоні, Львові, Одесі, Миколаєві, Черкасах, Полтаві, Ялті та ін.

Регулювання руху автобусів на території автовокзалу здійснює диспетчер за допомогою автоматизованої системи диспетчерського керування. Пасажирів інформують про прибуття та відправлення автобусів по радіо, за допомогою світлових табло та покажчиків. Для зручності пасажирів, які користуються кількома видами транспорту, будуються об’єднані вокзали: залізнично-автобусні, автобусно-річкові тощо.

В Україні раціональне планування має багатоповерховий автовокзал у Дніпрі (1984–1990), із просторовими інтер’єрами, прикрашеними мозаїчними панно, у комплексі з готелем, кафе та баром. За кордоном будують багатоповерхові автовокзали з комплексними перонами посадки й висадки пасажирів для різних видів транспорту всередині будівлі на наземних і підземних поверхах (Нью-Йорк, Чикаго, Брюссель, Лос-Анджелес).

Література

  1. Ткаченко А. М. та ін. Державне регулювання у сфері міжнародних пасажирських перевезень. Київ : Дажбог, 2007. 294 с.
  2. Босняк М. Г. Пасажирські автомобільні перевезення. Київ : Слово, 2009. 272 с.
  3. Марунич В. С., Шморгун Л. Г. та ін. Організація та управління пасажирськими перевезеннями. Київ : Міленіум, 2017. 528 с. URL: https://nonproblem.net/wp-content/uploads/2017/10/17-r.Maket-Pidruchnik-OUPP-L.-SHmorgun.pdf

Автор ВУЕ