Абсурду література

Абсу́рду літерату́ра — умовна назва модерністських (див. Модернізм) літературних творів, у яких життя — це хаотичне нагромадження випадковостей, позбавлених сенсу і не підпорядкованих жодним закономірностям.

До цієї категорії літератури належить насамперед «театр абсурду» — творчість французьких драматургів С. Беккета («Чекаючи на Годо»), Е. Іонеско («Стільці»), А. Адамова («Пародія»), Ж. Жене («Балкон»), які в 1940–1950-х створили формалістичну школу «авангардний театр» (див. також Декадентство, Авангардизм). Естетичні принципи «театру абсурду» відбито в п’єсах Д. Буццаті та Е. Д’Ерріко (Італія), Г. Пінтера і Н. Сімпсона (Англія). У їхніх творах світ постає алогічним, ірраціональним, герої охоплені почуттям відчаю і приреченості, їхні дії та вчинки позбавлені психологічної мотивації. Для «театру абсурду» характерні гротеск, пародія, алегорія, фантастика, буфонада, фарс.

Література абсурду, крім драматургії, — це романи С. Беккета, а також деякі прозові твори Ж.-П. Сартра й А. Камю. Але у творах Сартра та Камю концепцію абсурдності буття втілено в інших літературних формах іншими засобами.

У літературах країн соціалістичного табору та народів СРСР літературу абсурду творили здебільшого в емігрантському та дисидентському середовищах, де усвідомлювали жорстокість і бездушність державної машини, безнадію та неможливість щось змінити (М. Кундера, С. Мрожек, В. Гавел; В. Підмогильний, М. Хвильовий; І. Костецький; В. Дрозд, Григір Тютюнник, Вал. Шевчук).

Письменники-постмодерністи зверталися до прийомів літератури абсурду із метою правдивого відображення життя в тоталітарній державі (В. Діброва, «Бу-ба-бу», «Пропала грамота»).

Література

  1. Куликова И. С. Философия и искусство модернизма. Москва, 1980.
  2. Якимович Т. К. З художнього світу Франції. Київ, 1981.
  3. Tigges W. An Anatomy of Literary Non­sense. Amsterdam, 1988.
  4. Токарев Д. Курс на худшее: Абсурд как категория текста у Даниила Хармса и Сэмюэля Беккета. Москва, 2002. 336 c/
  5. Абсурд и вокруг: Сборник статей / Ответственный редактор О. Буренина. — М.: Языки славянской культуры, 2004. 444 с.
  6. Горідько Ю.Л. П’єси І. Костецького як феномен «драми абсурду» в українській літературі // Українська література в школі. 2005. № 2. С. 6-9. URL: http://md-eksperiment.org/post/20170226-p-yesi-i-kosteckogo-yak-fenomen-drami-absurdu-v-ukrayinskij-literaturi

Автор ВУЕ