Абгінаваґупта

Абгінаваґупта

Абгіна́ваґупта (санскрит Abhinavagupta; бл. 950, Кашмір — бл. 1015–1025, Кашмір) — релігійний філософ та естет, теоретик літератури та мистецтва, драматург, музикант, поет, теолог і логік, один із найяскравіших представників кашмірського шіваїзму.

Абгінаваґупта

(Abhinavagupta)

Народження бл. 950
Місце народження Кашмір
Смерть бл. 1015–1025
Місце смерті Кашмір
Напрями діяльності теологія, філософія, літературознавство, драматургія, мистецтво, логіка, поезія
Традиція/школа кулу, шіваїзм

Життєпис

Народився у сім’ї вчених і містиків. Мати Абгінаваґупти померла, коли йому було два роки. Ранню смерть своєї матері Абгінаваґупта пізніше розцінив як позитивну обставину. Після смерті дружини батько Абгінаваґупти вів аскетичний спосіб життя і багато часу приділяв вихованню дітей. Він став першим учителем свого сина.

«Абгінаваґупта» — це не власне ім’я, а титул, який означає «компетентність та авторитетність». Дослідники творчості Абгінаваґупти також вказують на такі можливі тлумачення його імені: «захищений похвалами», «бути пильним», «новий».

Діяльність

Абхінавагупта присвятив життя науці, літературі, навчанню учнів.

У його творчості виділяють 3 основні періоди:

1) присвячений узагальненню ритуальної практики кашмірського шіваїзму;

2) написанню праць із естетики та поетики;

3) написанню філософських праць, у яких Абгінаваґупта намагався синтезувати ідеї двох головних шкіл кашмірського шіваїзму — спанда та пратьябгіджня.

В основі вчення Абгінаваґупти — уявлення про космічний союз двох сутностей (двох аспектів однієї і тієї ж неподільної сутності), які персоніфіковані в образі Шіви та його коханої Шакті.

Був головним учителем школи кулу («велика сім’я», «шляхетна каста», «клан»). Представники школи намагалися стати абсолютними володарями своїх думок і відчуттів через подолання всіх страхів і сумнівів, щоб серце їх стало чистим і вільним від бажань.

Залишив 35 завершених творів: про керівництво з виконання релігійних ритуалів, релігійні гімни, праці з філософії та естетики тощо. Здатність Абгінаваґупти прояснювати значення стародавніх текстів через застосування логіки і через власний досвід релігійної практики допомогла спопуляризувати кашмірський шіваїзм.

Головні праці: «Тантралока» — своєрідна енциклопедія кашмірського шіваїзму, «Тантра-сара» та ін.

У трактаті «Абгінавабгараті», що присвячений проблемам теорії драми та естетики, Абгінаваґупта пояснив важливу для індійської філософії теорію раси через духовний досвід. Розглядав расу як посередника між звичайним життєвим досвідом і трансцендентним духовним і показав можливість його реалізації. Раса, згідно з «Абгінавабгараті», — це естетичний досвід, що міститься у свідомості; є досвідом свідомості. Абгінаваґупта визначає расу як єднальну ланку між реальним життям і містикою. Естетична насолода, викликана расою, пов’язана з процесами переживання і співпереживання, покладається в основу естетичного сприйняття. Вона супроводжується так званим відпочинком свідомості або почуттям естетичного задоволення. Кульмінація естетичної насолоди, або ж естетичний катарсис призводить до стану блаженства, позначеного в індивідуальній традиції терміном «ананда», властивого естетичним й містичним досвідам. Таким чином, естетичний досвід раса можна визначити як вид духовної діяльності, при якому суб’єкт-реципієнт переживає універсальні емоції під час сприймання естетичного об’єкта. Це призводить до трансформації його свідомості в результаті отримання естетичної насолоди і є причиною блаженства ананди.

Абгінаваґупта здійснив систематизацію тантричної йоґи — напрямку крама («поступовість» сходження божественних енергій), каула (тантричний еротичний ритуал) і пара (шанування «найвищої» богині).

Праці

  • An Introduction to Tantric Philosophy: The Paramarthasara of Abhinavagupta with the Commentary of Yogaraja (Routledge Studies in Tantric Traditions). 1st ed. New York ; London : Routledge, 2015. 480 p.

Література

  1. Смирнова А. И. Индийский храмовый танец : традиция, философия, легенды. Киев : [б. и.], 2009. 120 c.
  2. Исаева Н. B. Искусство как проводник. Кашмирский шиваизм. Абхинавагупта и Кшемараджа (в сравнении с некоторыми паратеатральными опытами современности). Санкт-Петербург : Изд-во РХГА, 2014. 304 c.

Автор ВУЕ

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ