Євгеній I
Євге́ній І, Євген І (лат. Eugenius I; дата народження невідома, м. Рим, тепер Італія — 02.06.657, м. Рим, тепер Італія) — церковний діяч, Папа Римський у 10.08.654 — 02.06.657, канонізований як святий.
|
Євгеній I (Eugenius) | |
|---|---|
| Місце народження | Рим |
| Смерть | 02.06.657 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | собор Святого Петра в Римі |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | богослов'я, церковне управління |
| Традиція/школа | християнство |
Життєпис
Народився в родині римлянина Руфініана, яка мешкала на Авентині. Окремі відомості про життя діяча до обрання на папський престол свідчать, що служити церкві став з ранніх років.
Згідно зі стислим життєписом (включений до «Книги пап», лат. «Liber pontificalis»), який уклав його біограф-сучасник, обранню на Римського єпископа завдячував вродженим і набутим чеснотам — доброті, привітності, щедрій і лагідній вдачі. Вказують також на сприяння (або прямий тиск) екзарха Равенни Феодора І Калліопи (643‒645, 653‒666).
Обставини обрання
Сходження Євгенія на престол відбулося після тривалого періоду вакансії (лат. sede vacante), ще за життя його попередника папи Мартина I, який у той час за наказом імператора Візантії Константа ІІ (правив у 641‒668) відбував покарання (з червня 653 перебував за межами м. Рима). Папа Мартин I впав у немилість імператора Константа ІІ через свою тверду позицію щодо єретичного вчення монофелітів (див. Монофелітство). Понад те, він порушив і засудив імператорський едикт, який забороняв критику монофелітів (рішення Латеранського собору 649). У результаті імператор силою позбавив Мартина престолу і віддав під суд, за рішенням якого папу обвинуватили у державній зраді та заслали до Херсонеса Таврійського. В ув’язненні опальний папа плекав надію, що за його життя наступник не буде обраний. Після санкціонованого імператором призначення Євгенія І вимушено дав свою згоду.
Понтифікат
Про нетривалий понтифікат Євгенія І відомостей мало. Передусім папа спробував залагодити відносини з імператором і направив до столиці імперії свого апокрисарія. Своєю чергою, Константинопольський патріарх Петро (656‒666) спрямував до м. Рима делегацію з листом, в якому подав власне розуміння і витлумачення головних догматів християнського віровчення. Текст послання, навмисно викладений незрозумілими зворотами й висловами з непослідовною аргументацією, засвідчив небажання Константинополя відмовитися від єресі монофізитства. Лист був зачитаний у базиліці Санта-Марія-Маджоре у присутності численного римського духовенства й вірян (656), які відреагували на нього обуренням і критикою. Ба більше, вони не дозволили папі покинути базиліку доти, допоки Євгеній І не дав публічну обіцянку за жодних умов не приймати аргументи Константинополя. Це вчергове загострило наявні доктринальні розбіжності та політичні відносини між Римом і Константинополем.
Від долі свого попередника Євгена І врятував, за припущенням, наступ мусульман, які захопили 654 о. Родос та розгромили імператора в морській битві при Феніксі (655).
Відомо, що папа Євгеній І висвятив 21 єпископа для різних християнських церков.
Близько 654 прийняв у м. Римі і благословив молодого прочанина Вільфріда — майбутнього єпископа Йоркського, святителя і святого Британії (634‒709).
Похований у старій базиліці Святого Петра.
Визнання
Католицька і Православна церкви вшановують пам’ять святого 2 червня.
На честь св. Євгенія за наказом папи Пія XII споруджено титулярну базиліку Сант-Еудженіо в м. Римі (освячена 1951). До церкви прибудовано коледж-гуртожиток для юнаків, які отримують духовну освіту.
Література
- Magi L. La Sede romana nella corrispondenza degli imperatori e patriarchi bizantini (VI‒VII sec.). Roma : Pont. Facolta teologica Marianum; Louvain : Bureau de la R.H.E. Bibliotheque de l'Universite, 1972. Р. 222‒225.
- Van Dieten J. L. Geschichte der Patriarchen von Sergios I. bis Johannes VI. (610‒715). Amsterdarn : Adolf M. Hakkert, 1972. Р. 101; 106‒113.
- Sansterre J.-M. Eugenio I, santo // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 1. Р. 709–713.
- Richards J. The Popes and the Papacy in the Early Middle Ages. London : Routledge, 2015. 436 p.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 1: Римські єпископи (папи) від перших століть християнства до розділення Східної і Західної церков у 1054 році. C. 260‒261.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Євгеній I // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Євгеній I (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.03.2025
