Юрчишин, Володимир Іванович

Юрчи́шин, Володи́мир Іва́нович (27.07.1935, за іншими даними — 1934, с. Дахнів, тепер Підкарпатського воєводства, Польща — 17.08.2010, м. Київ, Україна) — графік, художник книги, майстер шрифту й орнаменту, член Спілки художників УРСР (1967), заслужений діяч мистецтв України (1990), лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1990, тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка).

Юрчишин, Володимир Іванович
Народження	27.07.1935
Місце народження	Дахнів
Смерть	17.08.2010
Місце смерті	Київ
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Образотворче мистецтво

Відзнаки
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка

Життєпис

Народився у сім’ї Івана та Варвари (з дому — Пекар) Юрчишиних.

Навчався 1941–1945 у школі с. Дахнів. У вересні 1945 родину депортовано (див. Депортація) до Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1946–1952 продовжив навчання у с. Давидові, закінчував школу в с. Старому Селі (обидва — Львівського району Львівської області). Навчався в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у м. Львові (1952–1957; тепер Українська академія друкарства; педагог із фаху В. Форостецький) за спеціальністю «Художнє оформлення друкованої продукції». 1957 присвоєно кваліфікацію «Редактор художнього оформлення друкованої продукції».

Від серпня 1957 — технічний редактор у видавництві АН УРСР. 1959–1965 — художній редактор Видавництва образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР.

Навесні 1960 із групою українських художників та мистецтвознавців узяв участь у поїздках Україною, організованих Г. Логвиним.

1963–1966 в образі Енея позував А. Базилевичу для його серії ілюстрацій до поеми «Енеїда» І. Котляревського.

Обіймав посаду художнього редактора у видавництві «Радянський письменник» (1965–1966), старшого художнього редактора у видавництвах «Дніпро» (1967–1975) та «Вища школа» (1975–1981).

1980–1990 співпрацював із видавництвами «Наукова думка», «Веселка», «Вища школа», «Дніпро».

У 1970-х залучений до роботи в Експериментально-творчій лабораторії художнього оформлення книги видавництва «Дніпро», а також в експериментальній редакції «Нова книга».

Працював головним спеціалістом Спілки майстрів народного мистецтва України (1992 — березень 1994; тепер Національна спілка майстрів народного мистецтва України), головним художником у Музеї І. М. Гончара (1994–1995; тепер Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»), у редакції журналу «Образотворче мистецтво» (1996–1998), співпрацював із видавництвом «Верещинські» (2002–2006).

Діяльність і творчість

Займався переважно книжковою графікою.

У 1960-х активно використовував техніку лінориту. Створював сюжетні ілюстрації, орнаментальні та шрифтові композиції («Веселка: антологія української художньої літератури для дітей», 1968; «Коломийки», 1969).

Працював у техніках гуашевого та олійного живопису («Автопортрет», 1957; серія «Думи», 1974–1979; «Козак Мамай», 1974).

Шрифт і каліграфія

Ліноритна форма та суперобкладинка до книги «Коломийки» (1969)

У перших виданих книгах, оформлених Юрчишиним [«Два голуби пили воду», 1960; «Вік живи — вік учись» (упоряд. І. Березовський, 1961); «Українські пісні, видані М. Максимовичем»; 1962] простежується чіткий вектор комплексної роботи з графічним дизайном книги з акцентом на опрацюванні шрифту та орнаменту, яким автор намагався надати виразного українського забарвлення.

В окремих творах першої половини 1960-х помітний вплив шрифтової графіки Г. Нарбута [«Базилевич Анатолій Дмитрович і Селіванов Іван Михайлович. Виставка творів», 1961; «Українське народне мистецтво. Вбрання», 1961; Т. Шевченко. «Заповіт (Мовами народів світу)», 1964].

У другій половині 1960-х під впливом новоболгарських шрифтових форм оформив книги: «Василь Кричевський» (1965, П. Мусієнка); «Сучасні українські прізвища» (1966, К. Редько).

Від другої половини 1960-х активно впроваджував до книжкових макетів каліграфічні композиції (І. Шаповал. «В пошуках скарбів», 1965; О. Ільченко. «Козацькому роду нема переводу», 1967).

Постійно працював з формами антикви. У багатотомному виданні «Історія міст і сіл України» (1965) використав авторську урочисто-класичну антикву; у книзі Я. Запаска «Мистецька спадщина Івана Федорова» (1974) — найбільш пластичний зразок авторської каліграфічної антикви.

У 1980-х виконав кілька проєктів шрифтових реконструкцій за мотивами летерингів С. Конончука («Колобок», 1984; «Червона курочка», 1987; «Графіка», 1988).

У 1990-х створив кілька варіантів експресивних ґротескових шрифтів (журнали «Образотворче мистецтво» № 1–2, 1996; В. Крисаченко. «Християнство на теренах України І–ХІ ст.», 2000).

У 1970–1980 готував каліграфічні проєкти «Слово о полку Ігоревім», «Повчання Володимира Мономаха дітям», «Про Зігізмунду і Звіздарда» (не реалізовані).

Виконав комплексний дизайн альбомів Ф. Кричевського (1969), М. Пимоненка (1983), П. Левченка (1984), видань Т. Шевченка (зокрема факсимільних та ілюстрованих творами у виконанні автора).

Один із кращих творів Юрчишина — макет збірки українських народних пісень «Народні перлини» (1971), проілюстрованої творами народних майстрів. Макети Юрчишина — унікальне явище мистецтва української книги, де поєднані рукописний шрифт і набірний текст, а геометричний та рослинний орнаменти підпорядковані єдиному конструктивному задумові.

Нагороди та визнання

Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка за оформлення книги «Літопис Руський» (пер. Л. Махновця, відп. ред. О. Мишанич. Київ : Дніпро, 1989).

Книги, оформлені Юрчишиним, отримали в різних номінаціях п’ять Шевченківських премій.

Оформлені Юрчишиним книги відзначено дипломами І ступеня щорічного Всесоюзного конкурсу видань, кращих за художнім оформленням і поліграфічним виконанням:

• Білецький П. Український портретний живопис XVI–XVIII ст. Київ : Мистецтво, 1969;
• Народні перлини. Київ : Дніпро, 1971;
• Запаско Я. Мистецька спадщина Івана Федорова. Львів: Видавництво при Львівському державному університеті видавничого об’єднання «Вища школа», 1974;
• Слово о полку Ігоревім : В 2-х книгах. Київ : Дніпро, 1977;
• Шевченко Т. Садок вишневий коло хати / іл. О. Івахненка. Київ : Веселка, 1982.

Дипломами І та ІІ ступенів Республіканського конкурсу на кращі видання за художньо-технічним оформленням і поліграфічним виконанням нагороджено:

• Свенціцька В. Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст. Київ : Наукова думка, 1966;
• Українське народне весілля в творах українського, російського та польського мистецтва XVIII–ХХ століть / упоряд., Ю. Белічко, А. В’юник. Київ : Мистептво, 1970;
• Сковорода Г. Повне зібрання творів : у двох томах. Київ : Наукова думка, 1973;
• Леся Українка. Лісова пісня. Київ : Дніпро, 1973;
• Шевченко Т. Кобзар. Факсимільне відтворення з видання 1840 року. Київ : Дніпро, 1974;
• Шевченко Т. Вибрані поезії. Київ : Дніпро, 1977;
• Черемшина М. Карби. Чічка. Злодія зловили / іл. Г. Якутовича. Київ : Веселка, 1977;
• Тарахан-Береза З. Шевченко — поет і художник. Київ : Наукова думка, 1985;
• Шевчук В. Терновий світ. Київ : Радянський письменник, 1986;
• Лисенко М. Тарас Бульба: історична опера на 5 дій, 7 картин: клавір / лібр. М. Старицького ; муз. ред. Л. Ревуцького; літ. ред. М. Рильського. Київ : Музична Україна, 1987.

Галерея

• Твори
• 

  Обкладинка книги «Вік живи — вік учись» (упоряд. І. Березовський, 1961)

• 

  «Повчання Володимира Мономаха дітям», 1970-ті (проєкт)

• 

  «Літопис Руський» (пер. Л. Махновця, відп. ред. О. Мишанич. Київ : Дніпро, 1989)

• 

  Каліграфія на титулі книги О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу», 1967

Додатково

• 1960 одружився із Т. Жигаленко, від 1991 — у шлюбі з Л. Гейко.
• Виховував доньку Оксану (нар. 1962), сина Андрія (1969–1996).
• Був одним із консультантів кандидатської дисертації дочки (дисертація присвячена творчості українського гравера 17 ст. Іллі; захищена 1984).

Альбоми та каталоги

• Володимир Юрчишин. Мистецтво книги : Вибране з колекції Музею книги і друкарства України. Каталог. / Упоряд.: В. Белиба, Н. Глоба, А. Довбуш та ін. Київ : Музей книги і друкарства України, 2015. 92 с.

Література

1. Саноцька Х. Одержимість // Образотворче мистецтво. 1999. № 3–4. C. 44–45.
2. Загаєцька О. Книжкове мистецтво Володимира Юрчишина // Образотворче мистецтво. 2008. № 4. C. 76–79.
3. Короненко С. Білий Бог // Артанія. 2010. №3. C. 76–77.
4. Ламонова О. Мистецтво книжкового оформлення: творчість Володимира Юрчишина // Образотворче мистецтво. 2012. № 12. С. 76–80.
5. Ламонова О. Шевченківські видання Володимира Юрчишина // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2013. Вип. 13. С. 54–61.
6. Тихонюк В., Тихонюк О. Автограф нації (книжковий дизайн Володимира Юрчишина) // Упаковка. 2015. № 5. С. 56–58.
7. Дудник І. Пам’яті майстра книги // Образотворче мистецтво. 2016. № 1. С. 112–115.
8. Пам’яті Володимира Юрчишина. Статті, спогади, листи // Упоряд.: І. Дудник, О. Здор, Д. Палій та ін. Київ : Майстер книг, 2018. 130 с.

Автор ВУЕ

І. М. Дудник

Покликання на цю статтю: Дудник І. М. Юрчишин, Володимир Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Юрчишин, Володимир Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.07.2025