Щойність

Що́йність (щосьність; калька з лат. quidditas — сутність, букв. — що це є, іменник від лат. quid — що? що це таке?), чимбутність — термін, запозичений середньовічною філософією в Аристотеля; в онтології виражає сутність і смисл буття одиничної речі як такої — власне те, що в речі, яка існує, відповідає її визначенню (дефініції), сукупності її суттєвих ознак.

Щойність — те, завдяки чому річ є сама собою (на відміну від усіх інших речей), й без чого вона не може бути собою, її гранична видова відмінність як дещо стале, визначене, суть чого вхоплена словом (виражена логосом). У «Метафізиці» Аристотеля щойність (грец. το τί ήν είναι) для кожної речі є, зокрема, те, що мовлять про неї як таку. Отже, відповідно до початкових визначень щойності, вона є: а) смислом речі; б) тим одиничним, чим річ вирізняється з-поміж інших; в) фіксацією речі в слові. Припускають, що латинське поняття quidditas було введено у філософський лексикон середньовічної Європи не без впливу арабських коментарів до аристотелівських праць, адже утворено за тією ж самою схемою, що і арабський термін «магія» (ма’ія), — від запитання «що це?». За Томою Аквінським, щойність — «те, як річ визначають у властивий їй вид та рід на основі того, що виражено в її визначенні, яке вказує, що є ця річ».

У філософському дискурсі міркують про співвідношення у філософії Аристотеля, схоластів та пізніших мислителів понять щойність та існування, щойність і наявне буття, щойність і одиничність, щойність і цілість, щойність і становлення, щойність і принцип, щойність і форма тощо; про підходи до осмислення щойності як внутрішньо-зовнішньої єдності речі, самототожності; способи залучення терміна до сучасної філософської лексики та ін.