Цай Лунь

Цай Лунь (кит. 蔡伦, Cài Lún; дата народження невідома, за різними версіями — у період 50–63 н. е., м. Леян, пров. Хунань, Китай — 121, м. Лоян, тепер пров. Хенань, Китай; гробниця тепер розташована у міському окрузі Ханьчжун, пров. Шеньсі, Китай) — придворний служитель, а згодом державний діяч династії Хань, з ім’ям якого пов’язують винахід паперу.

Цай Лунь (蔡伦)
Місце народження	Леян
Смерть	121
Місце смерті	Лоян
Місце поховання	Ханьчжу
Місце діяльності	Китай
Напрями діяльності	придворна служба, паперове ремесло

Життєпис

Про походження і дитинство Цай Луня відомості не збереглися. Майже все доросле життя провів у столиці м. Лояні. Головним джерелом інформації про діяча є 78-й том історичних хронік «Хоу Ханьшу» («Книга Пізньої Хань», 5 ст.), укладена майже через 300 років після його смерті.

Потрапив на службу до імператорського двору, імовірно, наприкінці правління імператора Мін-ді (28–75 н. е.). Зробив при дворі блискучу кар’єру. У біографіях євнухів з «Хоу Ханьшу» схарактеризований як носій справжнього таланту і практичних знань, лояльний чиновник, чесний і обережний (розсудливий) у своїй справі.

Очолив слідство щодо наложниці Сун (бабусі майбутнього імператор Ан-ді) за обвинуваченням у чаклунстві, після допитів вона скоїла самогубство. За імператора Хе-ді (88–105/106) призначений приватним радником з політичних питань і головним євнухом палацу, управляв палацовими майстернями (бл. 88–89). Відповідав за виготовлення зброї, арбалетів, церемоніальних мечів та ін. атрибутів для імператорського вжитку. «Хоу Ханьшу» згадує майстерність тогочасних виробів як взірець для наступних поколінь.

Згідно з хроніками, доповів 105 про свій винахід нової технології паперу імператору й був нагороджений.

Близько 110 призначений наглядати за упорядкуванням і перевиданням класичних літературних і філософських праць конфуціанства з імператорської бібліотеки.

У нагороду за служіння здобув 114 високий спадковий титул, землеволодіння (розташоване на території сучасного міського округу Ханьчжун) і статки.

За імператора Ан-ді вкоротив собі віку (випив отруту), щоби уникнути сорому, суду та ймовірного вироку (у зв’язку з розслідуванням щодо причетності до колишньої справи проти Сун).

Винахід

На початку 2 ст. н. е. істотно удосконалив і здешевив технологію виготовлення аркушів паперу — розширив джерела сировини та широко використовував різноманітні відходи. Суміш з деревної золи, подрібненої кори, волокон коноплі, ганчір’я, старих рибальських сіток тощо розтовчували, варили в лужному розчині, виливали на дерев’яні рами із бамбуковим ситом, висушували на сонці й розгладжували камінням. Одержаний у такий спосіб цупкий папір виявився зручнішим для письма й значно дешевшим у виробництві, порівняно зі шматками шовку, та значно міцнішим за сувої з коноплі чи бамбуку (усе — основні матеріали для письма в тогочасному Китаї). Подарував імператору здобуті аркуші, в нагороду «здобув похвалу за свої здібності». Технологію згодом удосконалили; упродовж століть китайці зберігали її в таємниці. Виготовлення паперу впроваджували по всьому Китаю. Папір (поряд із друкарством, порохом, компасом) став одним із важливих винаходів і чинників розвитку китайської цивілізації, удоступнивши поширення знань, писемності й літератури.

У 8 ст. технологію вдалося здобути арабським завойовникам й вона поширилася мусульманським світом (виробництво розпочато в Самарканді, Багдаді, Дамаску, Каїрі, Марокко); в 12 ст. через посередництво арабської культури папір стали виготовляти і в Європі, де він замінив пергамент.

Визнання

На початку династії Тан (618–907) був обожнений як національне божество паперової справи, його образ часто малювали або друкували на паперових фабриках і крамницях не лише в Китаї, а й у Японії. Увійшов до китайського фольклору. Вшановували у китайських традиціях культу предків.

У кінці 9 ст. за наказом імператора в рідному містечку Леяні засновано фамільний храм Цай Луня і парк.

Поблизу могили діяча у м. Ханьчжуні відкрито Музей паперової культури, експозиції якого розповідають про життя Цай Луня та винайдений ним процес виготовлення паперу.

Вулиці на честь діяча названо в Шанхаї та ін. містах, університетських містечках.

У книзі М. Гарта «100 найвпливовіших персон в історії» (1978, 1992) Цай Лунь посів 7-ме місце (після ап. Павла і перед Й. Гутенбергом). У 2007 журнал «Тайм» (англ. «Time», укр. «Час») включив діяча до списку «найкращих винахідників усіх часів».

На честь діяча названо кратер на Місяці (2010).

Література

Hart M. H. The 100: A Ranking of the Most Influential Persons in History. New York : Carol Publishing Group; Citadel Press, 1992. 556 р.
Deng Y. Ancient Chinese Inventions. Beijing : China Intercontinental Press, 2005. 134 р.
Crespigny R. de. A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms (23–220 AD). Leiden; Boston : Brill, 2007. 1312 p.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Цай Лунь // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Цай Лунь (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.01.2026