Хімічна зброя

Хімі́чна збро́я — вид зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях бойових отруйних хімічних речовин.

Згідно з «Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення» («Конвенція» ухвалена 03.09.1992 на Конференції з роззброєння у Женеві, чинна з 29.04.1997), до якої станом на 2021 приєдналися 193 держави світу, ратифікованої Законом України N 187-XIV (187-14) від 16.10.1998.

«Хімічна зброя» означає у сукупності чи зокрема таке:

1) токсичні хімікати та їхні прекурсори, за винятком випадків, коли вони мають призначення для цілей, які не забороняються «Конвенцією», за умов, що їхні види і кількості відповідають таким цілям;

2) боєприпаси і пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або заподіяння іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей, зазначених у пункті (1) хімікатів, які вивільняються у результаті використання таких боєприпасів і пристроїв;

3) будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв’язку зі застосуванням боєприпасів і пристроїв, зазначених у пункті (2).

Для бойових хімічних речовин не потрібні спеціальні ресурси доставки — можуть використовуватися артилерійські та ракетні установки, балістичні ракети, крилаті ракети та літаки.

Історична довідка

Проста хімічна зброя (рослинні, тваринні і мінеральні отрути, газові бомби з сірки, селітри, нафти, смоли, деревного вугілля, аконіту тощо) спорадично використовувалася упродовж давнини, а також в індустріальну епоху. У 19 ст. з’явилася сучасна концепція хімічної війни, заснована, здебільшого, на використанні задушливих або отруйних газів. Нації були настільки цим стривожені, що було укладено ряд міжнародних договорів, спрямованих на заборону хімічної зброї. Однак це не завадило широкому застосуванню хімічної зброї у Першій світовій війні. Попри те, що у довгостроковій перспективі отруйні бойові гази були б значною мірою неефективні, вони суттєво змінили характер війни. У багатьох випадках використані гази не вбивали, але калічили, ранили або спотворювали жертви. Було зафіксовано близько 1,3 мільйона людських втрат від газу.

У міжвоєнні роки хімічну зброю використовували в основному для придушення повстань. У нацистській Німеччині багато досліджень було спрямовано на розробку нової хімічної зброї, зокрема, сильнодіючих нервово-паралітичних речовин. Під час Другої світової війни хімічна зброя мало використовувалася на полі бою. Вісь «Берлін — Рим — Токіо» використовувала її дуже помірно. Японські війська використовували хімічну зброю ширше (здебільшого проти своїх азіатських ворогів — проти Гоміньдану і китайських комуністичних військ). Нацисти активно використовували отруйний газ проти мирного населення під час Голокосту (у газових камерах нацистських таборів смерті використовували газ Циклон Б і оксид вуглецю). Післявоєнна епоха мала обмежене (хоча й руйнівне використання) хімічної зброї. Під час ірано-іракської війни 1980–1988 втрати іранських військових від іракської хімічної зброї склали близько 100 тис. Ірак 1988 використав іприт і нервово-паралітичні речовини проти своїх цивільних під час атаки хімічної в м. Халабджі (Ірак). Кубинська інтервенція в Анголі (1975) призвела до обмеженого використання органофосфатів. Є дані, що сирійський уряд використовував зарин, хлор та іприт у громадянській війні в Сирії. Терористичні групи також використовували хімічну зброю, зокрема під час нападу в токійському метро (1995; Токіо) та інциденту в м. Мацумото (1994; Японія).

Класифікація

Класи речовин хімічної зброї за фізіологічною дією: задушливі (фосген, дифосген, хлор), шкірно-наривні (іприт, люїзит, метилдихлороарсин, фосгеноксим), загальноотруйні (арсини, синильна кислота, хлороціан), нервово-паралітичні (амітон, зарин, зоман, VX), подразнювальні (кашельні: адамсит, дифенілхлороарсин; сльозогінні: хлороацетофенон, хлоропікрин; комплексні: дибензоксазепін, 2-хлоробензальмалононітрил), психохімічні (хінуклідил-3-бензилат, ЛСД, фенциклідин, EA 3167).

Отруйні речовини класифікують за: бойовим призначенням, поведінкою на місцевості, швидкістю настання уражаючої дії, рівнем виробництва і запасів, засобами розповсюдження, хімічною структурою.

За бойовим призначенням виділяють:

1) смертельнодіючі — призначені для знищення живої сили; здебільшого отруйні речовини нервово-паралітичної, шкірнонаривної, загальноотруйної і задушливої дії (зарин, зоман, V-гази, бінарні отруйні речовини, іприт, люїзит, синильна кислота, хлороціан, фосген);

2) подразнювальні — призначені для ослаблення боєздатності військ та їхнього знесилення, також використовують у поліцейській службі та навчальних цілях (лакриматори і стерніти: CS, CR, адамсит, хлорацетофенон); 3) такі, що тимчасово виводять із ладу особовий склад, тобто призначені для дезорганізації військ (психотоміметичні отруйні речовини: BZ, ЛСД).

За поведінкою на місцевості в умовах бойового застосування розрізняють:

1) стійкі — зберігають уражаючу дію у зовнішньому середовищі понад годину після застосування, тривалий час заражують місцевість і всі розташовані там об’єкти, відтак служать джерелом тривалого зараження повітря (до групи належать отруйні речовини із температурою кипіння понад 140 °C — зарин, зоман, V-гази, іприт, люїзит, CS);

2) нестійкі — гази і речовини із температурою кипіння до 140 °C, які швидко випаровуються, уражаюча дія зберігається лише до години після застосування (типові представники групи — фосген, хлороціан, синильна кислота). Із точки зору військової тактики стійкі отруйні речовини призначені для ураження живої сили, зараження місцевості, водоймищ, бойової техніки тощо; нестійкі — для знищення живої сили. На стійкість отруйної речовини впливає значна кількість чинників, її точне визначення суттєво ускладнене. Одна й та сама отруйна речовина залежно від умов (температура, вологість, вітер, сонячне випромінювання тощо) може поводити себе як стійка, так і нестійка.

За швидкістю настання уражаючої дії бувають:

швидкодіючі — не мають періоду прихованої дії, основна симптоматика ураження виникає протягом першої години після дії отруйної речовини (зарин, зоман, Vx — інгаляційно, синильна кислота, хлорціан, CS, CR);
сповільненої дії — мають період прихованої дії понад годину (Vx — через шкіру, іприт, фосген, BZ).

За рівнем виробництва і запасів:

табельні — перебувають на озброєнні (Vx, зарин, іприт, BZ, CS, CR);
резервні — їх не виробляють, але за потреби виробництво може бути швидко налагоджене (синильна кислота, фосген, азотистий іприт, адамсит).

За способами розповсюдження: аерозольні, аеродинамічні, димові, вибухові.

За хімічною структурою: фосфорорганічні, сіркоорганічні, флуорорганічні й арсеновмісні сполуки.

Окрему групу у класифікації хімічної зброї складають токсини, що відносяться як до хімічної, так і біологічної зброї.

За природою походження токсини поділяють на:

тваринні, зоотоксини;
рослинні, фітотоксини (рицин);
мікробні (ботулотоксин, стафілококові ентеротоксини, сакситоксин).

За характером дії серед токсинів виділяють:

цитотоксини — порушують проникність біологічних мембран, змінюють хід біологічних процесів, здатні руйнувати і розчиняти клітинні мембрани (наприклад, мембрани капілярів, що призводить до локальних крововиливів);
нейротоксини — впливають на нервову систему, порушуючи передачу нервових імпульсів;
токсини-ферменти — спричинюють розщеплення окремих структурних компонентів клітин (білків, ліпідів, нуклеїнових кислот), до них належать, зокрема, протеази, нуклеази, фосфоліпази тощо;
токсини-інгібітори ферментів — впливають на біокаталіз в організмі.

Попри те, що своїми властивостями токсини не підходять для масштабного застосування, вони цілком придатні для локальних дій чи усунення окремих осіб.

Юридичний і міжнародний аспекти

1. Відповідно до «Конвенції» держави-учасниці зобов’язуються:

а) не розробляти, не виробляти, не придбавати іншим чином, не накопичувати або не зберігати хімічну зброю або не передавати прямо чи непрямо хімічну зброю будь-кому;

б) не застосовувати хімічну зброю;

в) не проводити будь-яких військових підготувань до застосування хімічної зброї;

г) не допомагати, не заохочувати або не спонукати будь-яким чином будь-кого до будь-якої діяльності, яка забороняється державі-учасниці «Конвенцією».

2. Кожна держава-учасниця «Конвенції» зобов’язується знищити хімічну зброю, яка знаходиться у її власності або володінні, або яка розташована у будь-якому місці під її юрисдикцією або контролем, відповідно до положень «Конвенції».

3. Кожна держава-учасниця зобов’язується знищити всю хімічну зброю, яка залишена нею на території іншої держави-учасниці, відповідно до положень «Конвенції».

4. Кожна держава-учасниця зобов’язується знищити будь-які об’єкти з виробництва хімічної зброї, які знаходяться у її власності чи володінні, або ті, які розташовані у будь-якому місці під її юрисдикцією чи контролем, відповідно до положень «Конвенції».

5. Кожна держава-учасниця зобов’язується не використовувати хімічні засоби боротьби із заворушеннями як засоби ведення війни. Станом на 2017 підтверджено, що лише Північна Корея і США мають запаси хімічної зброї. При цьому США прогнозували знищення своєї хімічної зброї до 2023.

Захист від хімічної зброї

У разі застосування хімічної зброї важливими елементами реагування є:

виявлення та ідентифікація агента;
фізичний та медичний захист від агента;
дезактивація.

Швидка ідентифікація та якісне і кількісне визначення невідомого агента — бойових отруйних хімічних речовин — необхідні для вибору адекватних захисних заходів (захисні маски та одяг, лікування), картування зони забруднення і процедур дезактивації. Для попередньої ідентифікації існує ряд портативних пристроїв (папір із триколірним детектором, комплект для виявлення залишкової пари, комплект для виявлення отрути у воді тощо). Точна ідентифікація агента може бути проведена в мобільній аналітичній лабораторії на місці або за межами об’єкта. Клінічні симптоми та ознаки у осіб, які зазнали впливу, можуть бути найбільш корисними індикаторами ймовірного агента.

Фізичний захист включає забезпечення повітря для дихання, що здійснюється двома способами: безпосереднім підключенням до джерела (кисень або балон із чистим повітрям) або детоксикацією забрудненого повітря шляхом проходження через контейнер. Останній повинен містити високоефективний фільтр аерозольних частинок для вловлювання аерозолю, а газоподібні забруднення з повітря видаляються просоченим вугіллям шляхом процесів адсорбції, каталітичного розкладання і хемосорбції. Для захисту тіла у сильно забруднених приміщеннях слід використовувати повністю рідинонепроникні захисні костюми. Наприклад, непроникний костюм виготовлений з нейлонової тканини, покритий зовні неопреном, а з іншої сторони — бутилкаучуком. Захисні рукавички складаються із зовнішньої бутилкаучукової рукавички для хімічного захисту і внутрішньої бавовняної рукавички для поглинання поту. Ботфорти з бутилкаучуку надягають поверх уже використаного взуття. Термін «засоби індивідуального захисту» використовується для позначення повного захисного спорядження, тобто маски для обличчя, костюмів, рукавичок і черевиків. Колективний захист групи людей у транспортних засобах чи укриттях здійснюється шляхом забезпечення очищеного повітря методом фільтрації забрудненого повітря через великі стаціонарні чи транспортні фільтри.

Дезактивацію можна визначити як зменшення концентрації чи видалення хімічних агентів. Проводиться шляхом фізичного видалення або хімічної нейтралізації агентів. Фізична дезактивація проста і діє універсально, але не настільки ефективна, як хімічна. Переважно вона полягає в адсорбції токсичної речовини такими адсорбентами як земля Фуллера, каолін, тальк, активне вугілля тощо, або видалення агентів шляхом розпилення простої або мильної води під тиском. В екстрених ситуаціях адсорбентом може бути навіть борошно, тирса або ґрунт. Основний недолік фізичного методу — те, що адсорбент або воду, які використовуються для дезактивації, пізніше слід детоксикувати та обережно утилізувати. Хімічна дезактивація перетворює токсичні речовини у нешкідливі продукти, з якими можна безпечно поводитися. Хімічні реакції, які зазвичай застосовуються в методах хімічної дезактивації, є або нуклеофільними реакціями, або окисленнями. Часто як дезінфікуючий засіб для шкіри використовують 0,5-процентний розчин гіпохлориту або побутовий відбілювач. Луг (гідроксид натрію або калію), розчинений у метанолі або етанолі, детоксикує більшість агентів хімічної зброї, але не повинен використовуватися для знезараження шкіри, крім як у надзвичайних випадках. Чинниками, які визначають ефективність знезараження, є час забруднення, температура, щільність забруднення та середовище знезараження, природа агента і деконтамінантів. Вимоги до ідеального засобу для знезараження або дезактивації: швидка дія, ефективність, нешкідливість для людей, корозійна пасивність, стабільність за умов тривалого зберігання і можливість змивання водою.

Джерело

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_182#Text

Література

#NATO Handbook on the Medical Aspects of NBC (Nuclear, Biological and Chemical) Defensive Operations. Washington : Department of The Army, 1996. 417 p.
#Скалецький Ю. М., Мисула І. Р. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист. Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. 361 с.
#Ledgard J. B. A Laboratory History of Chemical Warfare Agents. 2nd ed. South Bend : Paranoid Publications Group, 2006. 268 p.
#Tucker J. B. War of Nerves: Chemical Warfare from World War I to Al-Qaeda. New York : Anchor, 2007. 479 p.
#Medical Aspects of Chemical Warfare / Ed. by M. K. Lenhart. Falls Church : Office of The Surgeon General, United States Army, 2008. 773 p.
#Garrett B., Hart J. The A to Z of Nuclear, Biological, and Chemical Warfare. 90th ed. Plymouth : The Scarecrow Press, 2009. 302 p.
#Ganesan K., Raza S., Vijayaraghavan R. Chemical Warfare Agents // Journal of Pharmacy and Bioallied Sciences. 2010. № 2 (3). P. 166–1678.
#Romano Jr. J., Lukey Br., Salem H. Chemical Warfare Agents. 3rd ed. Boca Raton : CRC Press, 2019. 825 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Хімічна зброя // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хімічна зброя (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.06.2024

[[Категорія:Е-ВУЕ