Хризотил

Хризотил
Синоніми	балтиморит, бостоніт, каристиоліт, пікросмін, білий азбест, серпентин-азбест, серпентин волокнистий, дерматит
Клас мінералу	силікати
Колір	зеленувато-жовтий
Сингонія	моноклінна, орторомбічна
Твердість	2, 5–3, 0
Густина	2, 3–2, 5 г/см³
Особливі характеристики	вогнестійкий, м’який, волокнистий.

Хризоти́л (від грец. χρυσός — золото і τρίχα — волокно, нитка), балтиморит, бостоніт, каристиоліт, пікросмін, білий азбест, серпентин-азбест, серпентин волокнистий, хризотил-азбест, дерматит — мінерал групи серпентину; диметасилікат магнію шаруватої будови.

Мінеральна група: каолініт-серпентинова, серпентинова підгрупа філосилікатів.

Історична довідка

Хризотил уперше виявив поблизу Злотого Стоку (тепер Нижньосілезьке воєводство, Польща) й описав 1834 мінералог Ф. фон Кобелль.

Характеристика

Хімічний склад. Фізичні властивості

Хімічна формула: Mg₆[(OH)₈Si₄O₁₀].

Домішки: Ni, Mn, Fe, Al i Cr.

Політипний мінерал: клінохризотил (сингонія моноклінна), ортохризотил, парахризотил (сингонія орторомбічна).

Форми виділення: сплутановолокнисті та волокнисті агрегати.

Густина — 2,3–2,5 г/см³.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2,5–3,0.

Колір зеленувато-жовтий із золотистим полиском, розпушений хризотил — сніжно-білий. Вогнестійкий, м’який, волокнистий. Слабкий провідник електричного струму і звуку.

Різновиди

Виокремлюють різновиди хризотилу:

алюмініїстий (містить до 6 % Al₂O₃);
залізистий (понад 1 % FeO);
магніїстий (власне хризотил);
манганистий (до 1 % MnO);
флуористий (1,55 % F; у Північному Китаї).

Поширення. Розташування родовищ

Трапляється в ультраосновних масивах, де утворюється при гідротермальних процесах за рахунок олівіну та в доломітизованих вапняках під час метасоматозу.

Станом на 2012 у світі було відомо приблизно 900 локацій мінералу.

В Європі, крім типового місцезнаходження (Злотий Сток), знайдений у Польщі поблизу Наславиць, Соботки, Рендзін та в кількох місцях поблизу Замбковіце-Шльонські у Нижній Сілезії, а також поблизу Кшешовіце у Малопольському воєводстві.

У Німеччині хризотил поширений переважно в Баварії, а також у кількох місцях у Шварцвальді (Баден-Вюртемберг), Оденвальді (Гессен), Бакенберзі та поблизу Бад-Гарцбурга в Нижній Саксонії, на шахті Куленберг (Північний Рейн — Вестфалія) та в кількох місцях у Саксонії (Брайтенбрунн і Фрайберг у Рудних горах). Виявлений у зразках гірських порід Серединно-Атлантичного хребта та Маріанської западини.

Інші локації: Снарнум (Норвегія); Корнволл (Англія); провінція Квебек (Канада); штати Нью-Джерсі, Аризона, Нью-Йорк, Пенсильванія (США); ПАР; Уральські гори, Тива (РФ).

В Україні виявлений у серпентинітових масивах Побужжя, Волині, Приазов’я та частини Полісся.

Застосування

Хризотил є найпоширенішим видом азбесту. Застосовують у виробництві будівельних матеріалів, труб для водогону та каналізації, вогнетривких і теплоізоляційних тканин.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Lüschen H. Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Aufl. Thun : Ott Verlag, 1979. 380 s.
Handbook of Mineralogy // Mineralogical Society of America, 2001. URL: https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/parachrysotile.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Хризотил // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1 : Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Хризотил // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хризотил (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.12.2025