Третейський суд

Трете́йський суд — недержавний незалежний орган, який утворюють за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних осіб та / або юридичних осіб, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Характеристика

Третейський розгляд спорів — це самостійна, особлива юрисдикційна форма вирішення конфліктів, альтернативна державному судоустрою у сфері приватного права, в основу якої покладено принцип автономії волі сторін.

Головним завданням третейського суду є захист немайнових і майнових прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб.

До компетенції третейських судів належить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не стосуються публічно значущих відносин. Відмінність третейського судочинства від класичної системи правосуддя полягає в тому, що для державних судів питання підпорядкування й підсудності справ, порядок порушення і розгляду справ визначено в імперативній формі в чинному процесуальному законодавстві. Для розгляду справ третейським судом не встановлено чітких процедурних правил. Це надає третейським суддям та сторонам можливість пошуку взаємовигідних варіантів рішення та можливість оперативного вирішення спору. Найбільшою перевагою третейського розгляду є оперативність, яку забезпечує процедура формування третейського суду, строки розгляду спору, спрощена процедура розгляду; менша завантаженість порівняно з державними судами, узгодженість дій сторін і сприятливий режим для підтримання та збереження ділових, партнерських відносин між сторонами тощо.

Третейські суди в Україні

Основним законодавчо-правовим актом, що встановлює правове становище третейських судів, порядок їх організації та діяльності в Україні є Закон «Про третейські суди» (2004).

Відповідно до статей 5 та 6 закону, на його розгляд можуть передавати будь-які спори, що виникають між юридичними та / або фізичними особами з цивільних і господарських правовідносин.

Значення

Третейський розгляд є прикладом реалізації альтернативного способу захисту, який ґрунтується на приватноправовій автономії особи та принципах самоорганізації соціальних спільнот.

Ухваливши Закон «Про третейські суди», Україна зробила крок до приєднання до держав із розвиненою системою альтернативних способів розв’язання правових конфліктів і продемонструвала реальне прагнення до демократизації суспільства та здійснення правової реформи.

Джерела

1. Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 35. Ст. 412. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text

Література

1. Козирєва В. П., Гаврилішин А. П. Законодавство України про третейські суди: основні закономірності та перспективи розвитку // Юридичний вісник. Повітряне і космічне. 2016. № 1. С. 134–138.
2. Козакевич О. М. Доступність правосуддя у транзитивному суспільстві: сучасний вимір. Одеса : Юридика, 2023. 246 с.
3. Третейський суд // Професійна Асоціація учасників Ринків капіталу та деривативів. URL: https://www.pard.ua/uk/about/structure/arbitration/

Автор ВУЕ

• О. М. Козакевич

Покликання на цю статтю: Козакевич О. М. Третейський суд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Третейський суд (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.11.2024