Тешеніт

Тешені́т [від м. Тешин (пол. Cieszyn, чеcьк. Těšín)] — інтрузивна темна повнокристалічна масивна гірська порода сімейства лужних габроїдів.

Тешеніт

За розмірами зерен — зазвичай середньозерниста; буває крупно- і гігантозернистою.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Значення
4 Література
5 Автор ВУЕ

Історична довідка

Термін походить від назви історичного міста Тешина в Сілезії, розташованого на кордоні Польщі і Чехії у місцевості, де поширена ця гірська порода. Тепер місто поділено на Чеський Тешин Мораво-Сілезького краю (Чехія) і Цешин Сілезького воєводства (Польща). 1861 породу вперше описав геолог Л. Гогенеггер (1807; тепер Німеччина — 1864; тепер Польща) і назвав породу тешинітом. 1866 геолог Ф. Ціркель (1838–1912; тепер Німеччина) змінив назву на тешеніт.

Характеристика

Властивості. Різновиди

Середній хімічний склад (%): SiO₂ — 46,0; TiO₂ — 2,10; Al₂О₃ — 16,8; Fe₂О₃ 4,9; FeO — 5,8; MnO — 0,19; MgO — 4,7; CaO — 8,4; Na₂O — 4,2; К₂О — 2,1.

Характерними є леткі компоненти — вода (H₂O) і пентаоксид фосфору (P₂O₅). Структура гіпідіоморфнозерниста, офітова, порфіровидна.

Різновиди тешенітів:

меланократовий (юсит);
лейкократовий (гленмурит, березит, лугарит);
амфіболовий (богузит);
олівіновий (кринаніт);
авгітовий (бухоніт);
ортоклазовий (баршовіт);
нефеліновий.

Головні мінерали

Породотвірні: плагіоклаз (лабрадор або бітовніт — до 20 % мас.), анальцим, цеоліти — 10–30 %, моноклінний піроксен (титанавгіт — 20–50 %, олівін — бл. 10 %).

Акцесорні: апатит, титаномагнетит.

Ефузивний аналог — анальцимовий тефрит.

Походження. Розташування родовищ

Тешеніти залягають у вигляді силлів, пластових тіл, дайок, дрібних штоків. Поширені в Кузнецькому Алатау (Росія), Закавказзі (Грузія), Чехії, Польщі, Шотландії, Австралії, Сербії, Індії, Японії та інших країнах.

В Україні промислових скупчень тешеніту не виявлено.

Значення

Використовують як будівельний і дорожній камінь та облицювальний матеріал.

Література

Hohenegger L. Die geognostischen Verhältnisse der Nordkarpathen in Schlesien und den angrenzenden Theilen von Mähren und Galizien als Erläuterung zu der geognostischen Karte der Nordkarpathen. Gotha : Justus Perthes, 1861. 50 p.
Zirkel F. Lehrbuch der Petrographie : in 2 bd. Bonn : Adolph Marcus, 1866. Vol. 2. 635 p.
Igneous Rocks. IUGS Classification and Glossary of Terms / Ed. by R. W. Le Maitre, A. Streckeisen, B. Zanettin et al. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 236 p.
Gibb F. G. F., Henderson C. M. B. Chemistry of the Shiant Isles main sill, NW Scotland, and Wider Implications for the Perogenesis of Mafic Sills // Journal of Petrology. 2006. Vol. 47. Is. 1. P. 191–230.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Павлов Г. Г. Петрографія. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2014. 527 с.