Телуриди природні

Телури́ди приро́дні — клас мінералів класу сульфідів, сполуки Телуру з електропозитивними елементами (переважно з металами).

Телуриди природні. Калаверит

Хімічний склад

Загальна хімічна формула: М₂Te_n (n — ступінь окиснення металу). Відомі сполуки Телуру із Аргентумом, Арсеном, Аурумом, Бісмутом, Кобальтом, Купрумом, Нікелем, Платиною, Плюмбумом, Стибієм, Ферумом та ін. Телур належить до рідкісних елементів: його вміст у земній корі становить 0,000001 % (за масою).

Фізичні властивості

Телуриди природні непрозорі, мають високу відбивну здатність і металевий блиск. Габітус переважно ізометричний, рідше пластинчастий або голчастий. Забарвлення визначає наявність у складі елементів-хромофорів; яскраво забарвлені телуриди трапляються зрідка.

Твердість за Мооса шкалою твердості мінералів — від 1,5 (телуробісмутит) до 3,5 (рикардит). Телуриди важких елементів мають високу густину: від 6 (вейсит) до 9,4 г/см³ (калаверит). Кристали телуридів — напівпровідники.

До групи телуридів природних входить близько 40 мінералів, більшість із них рідкісні і не утворюють родовищ промислового масштабу. Генезис телуридів майже виключно гідротермальний (див. Гідротермальні родовища).

Телуриди благородних металів — цінні золотоносні руди (нагіагіт, сильваніт, кренерит та ін).

Література

1. Palache C., Berman H., Frondel C. Dana’s System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wileу, 1944. Vol. 1. 834 p.
2. Stumpfl E., Rucklidge J. New Data on Natural Phases in the System Ag–Te // American Mineralogist. 1968. № 53 (9–10). P. 1513–1522.
3. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Телуриди // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Телуриди природні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Телуриди природні (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.05.2024