Калаверит

Калавери́т (від власної назви округа Калаверас, штат Каліфорнія, США) — мінерал класу телуридів, дителурид золота координаційної будови.

Калаверит
Клас мінералу	телуриди
Колір	від латунно-жовтого до сріблясто-білого
Сингонія	моноклінна
Твердість	3, 5–5
Блиск	металічний
Прозорість	непрозорий
Густина	9, 3 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Історична довідка

Калаверит знайшов, назвав за місцем знахідки і вперше описав 1868 хімік та мінералог Ф. А. Гент (1820, Німеччина — 1893, США).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: AuTe₂.

Хімічний склад, %: Au — 43,59; Te — 56,41.

Містить ізоморфну домішку Ag до 0,8 %.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса —3,5–5. Густина — 9,3 г/см³. Колір — від латунно-жовтого до сріблясто-білого. Риса жовтувата до зелено-сірої. Блиск металічний. Рідкісний. Дуже крихкий. Злам нерівний, напівраковистий. Непрозорий. Відбивна здатність 52–56 %.

Асоціації: телуриди (алтаїт, колорадоїт, кренерит, рикардит та інші), сульфіди (арсенопірит, пірит, сфалерит, стибніт, тенантит, тетраедрит та інші). Диморфний з кренеритом.

Походження. Розташування родовищ

Утворюється в золоторудних гідротермальних родовищах. Встановлений в колчеданних і золото-пірит-телуридних метасоматичних (див. Метасоматизм) покладах (родовище Калгурлі, Австралія).

Відомо близько 400 локацій мінералу. Поширений у США (штати Каліфорнія, Аляска, Аризона, Джорджія, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Північна Кароліна, Південна Дакота, Юта, Вашингтон, Вісконсин), Австрії (земля Зальцбург), Швейцарії (кантон Тічино), Румунії (жудець Хунедоара). Родовища є в Австралії, Чилі, Китаї, Фінляндії, Канаді та Російській Федерації.

Калаверит в Україні

Виявлений у межах Дністровсько-Бузького блока Українського кристалічного щита (Майське золотоносне родовище, відкрите 1991).

Значення. Переробка

Складник золотоносних руд.

Калаверит — важкозбагачуваний мінерал. Найбільш раціональний метод вилучення золота — пряме ціанування, після якого калаверит можна дозбагачувати флотацією.

Додатково

Значні поклади калавериту було знайдено 1893 під час золотої лихоманки у Західній Австралії поблизу м. Калгурлі. Однак спочатку мінерал помилково визначили як пірит (так зване золото дурнів), тож викидали у відвал, а згодом використовували для будівництва і ремонту доріг, колій тощо. Коли 1896 справжню природу копалини виявили, золота лихоманка знову спалахнула, включно з розкопуванням вулиць міста.

Література

Dana E. S. Dana’s System of Mineralogy. 5th ed. New York : Yale University Press, 1868. 827 p.
Genth F. A. Contributions to Mineralogy — № 7. Calaverite, a New Mineral, AuTe4 // American Journal of Science and Arts. 1868. № 95. P. 305–321.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Калаверит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Калаверит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Калаверит (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.05.2023