Сукот

Обрядові намети

Суко́т, суккот [ івр. סוכות‎, סֻכּוֹת‎ (Sukkot) — намети, шатра), Свято наметів (шатрів) (חַג הַסֻּכֹּת‬, від סֻכָּה — намет, шатро, курінь] — в юдаїзмі — стародавнє свято, відоме з біблійних часів, яке відмічали упродовж 7 днів у середині — другій половині місяця тішрей (за єврейським календарем). Припадає на кінець вересня — жовтень, відомо також як Свято закінчення збору врожаю.

«Сукот у синагозі», худ. Л. Піліховський, бл. 1894

Історична довідка

Сукот пов’язують зі спомином про тривалі мандри євреїв Синайською пустелею після виходу з Єгипту.

Прикметною особливістю свята є виконання Господнього наказу мешкати 7 днів у спеціально спорудженому шатрі (наметі). Тора заповідає: «Сім днів будете жити в наметах. Кожен корінний житель в Ізраїлі житиме в наметі, аби ваші нащадки знали, що, коли Я виводив Ізраїльських нащадків із єгипетського краю, то поселив їх у наметах» (Ваїкра, гл. 23; див. також: Лев. 23:42‒43). Від назви такого шатра (сука́ або сукка) утворено й назву свята (у церковнослов’янському перекладі Біблії було вжито слово «куща», звідси — назва Свято кущей). Віряни згадують про вихід ізраїльтян із Єгипту, поневіряння в пустелі, пошук захисту від спекотного сонця або холоду у тимчасових прихистках; цілковиту довіру до Бога, Який незнаними шляхами вів їх в Обіцяну землю, віру в майбутнє щасливе й забезпечене життя.

Свято припадає на час завершення збору осіннього врожаю. Починають святкувати 15 числа місяця тішрей: «Тож п’ятнадцятого дня сьомого місяця, коли закінчите збирати врожай землі, протягом семи днів відзначатимете Господнє свято» (Ваїкра, гл. 23; див. також: Лев. 23:39). Першого і восьмого дня заповідано відпочинок. Вимоги вибрати першого ж дня гарні плоди дерев, пальмове віття, галузки густолистих дерев та гілля верби з-над потоків і сім днів веселитися перед Господом заклали основи святкових традицій і звичаїв євреїв.

Входить до осіннього циклу свят; до спорудження суки віряни приступають одразу після Йом-Кіпура.

Традиції

Зі святом історично пов’язані численні приписи й звичаї: спорудження шатра (суки), де юдеї мали мешкати упродовж всіх днів свята, паломництво до Храму (в часи його існування), святкові жертвопринесення, узливання води, вияв радості й веселощів тощо.

Намет (сука), за традицією, мусить мати принаймні 3 стіни й нещільну покрівлю з гілля, тростини або стебел рослин. Споруджують як осібну тимчасову будівлю просто неба, так і прибудовують до стін. Нерідко суки можна побачити на дахах будинків, терасах, балконах. Використовують будь-які матеріали, але покрівлю викладають з гілля так, щоби вночі крізь неї проглядали зорі, потрапляв дощ. Курінець прикрашають гірляндами, малюнками, свіжими фруктами, зіллям і квітами. Символами свята є чотири рослини — гілки фінікової пальми (лулав), мирта (адас), верби (арава) та цитрон (етрог).

У шатрі трапезують, влаштовують веселі святкові гостини, вітають гостей, відпочивають, ночують. Традиція називає Сукот «часом веселощів наших»; Тора тричі заповідає веселитися перед Господом (розділи «Ваїкра», «Дварим»).

Під час Сукоту в синагогах прийнято читати молитву, присвячену родючості та достатку води і дощів у Ізраїлі. Влаштовують церемонію з музикою, веселощами й танцями.

На 8-й день припадає самостійне свято Шміні-Ацерет, буквально «затримка» ще на день. Мідраш так пояснює назву свята: «Мовив Всесвишній євреям по завершенні семи днів Сукот: “Будь ласка, зостаньтеся зі Мною ще на день — тяжко Мені розлучатися з вами!..”» (в Ізраїлі Шміні-Ацерет збігається зі святом Сімхат-Тори, в інших країнах передує йому).

Додатково

На свято прийнято благословляти всі чотири види рослин, кожна з яких, за уявленнями, символізує певний тип людей. Етрог, що має і смак, і запах, — це євреї, що знають Тору та здійснюють добрі справи. Лист фінікової пальми, що дає плід солодкий, але без запаху, — ті, хто володіє знанням Тори, але не вчиняє добрих справ. Мирт — неїстівний, без смаку, але має приємний запах — ті, хто творить добрі справи, не знаючи Тори. Верба, позбавлена й смаку, і запаху, — євреї, які не знають Тору й не роблять добра. Проте Господь усіх з’єднав в один букет — один народ, аби допомагали, просвіщали й відповідали одне за одного. За іншим тлумаченням, кожна з рослин — наче певна частина людського тіла: етрог символізує серце, тонкий і прямий пальмовий лист — хребет, овальні листки мирту — очі, а верба — вуста. Зібрані докупи, вони утворюють людину, всім серцем віддану своєму Творцеві.
Українці здавна називали період весняних і осінніх єврейських свят «кучками». Притому побутували вірування у магічну силу чужих обрядів (як-от, ритуали закликання дощу), а періоди «кучок» пов’язували з опадами та погіршенням погоди, вітрами, приморозками.

Література

Cohn-Sherbok D. Judaism: History, Belief, and Practice. London; New York : Routledge, 2017. 630 р.
Юдеї святкують Суккот або Свято кущів // Релігійно-інформаційна служба України. 2019. URL: https://risu.ua/yudeji-svyatkuyut-sukkot-abo-svyato-kushchiv_n100567
Goodman M. A. History of Judaism. London : Princeton University Press, 2019. 656 р.
Лубська М. В., Білозор Д. В., Лубський В. І. та ін. Історія релігій світу. Київ : Центр навчальної літератури, 2022. 852 с.