Страстотерпець

Страстоте́рпець — у православ’ї, греко-католицизмі — лик святих, до якого відносять християнських мучеників, що терпіли страждання (страсті) в ім’я Ісуса Христа, дотримання Божих заповідей і Божого закону. Особливий характер їхнього подвигу вбачають у лагідності, незлостивості, непротивленні злу, відмови віддавати злом за зло навіть під загрозою смерті. Здебільшого до лику зараховують тих, хто прийняв мученицьку смерть не через випробування віри (на відміну від мучеників і великомучеників, що загинули від рук язичників, у часи гонінь), але внаслідок людської злоби, підступності, облуди, змови віроломних убивць.

Так, страстотерпцями визнані перші давньоруські святі князі Борис і Гліб, шанування яких почалося незабаром після їх вбивства. Вважають, що службу святим склав митрополит Київський Іван I. Страстотерпництво князів відбиває давньоруська агіографічна пам’ятка «Сказаніє і страсть і похвала святим Борису та Глібу».

Переважно до чину страстотерпців відносять представників княжих, монарших родів, хоча існують і винятки.