Сосенко, Модест Данилович

Сосе́нко, Моде́ст Дани́лович (23.04.1875, с. Пороги, тепер Івано-Франківський район Івано-Франківської області, тепер Україна — 04.02.1920, м. Львів, тепер Україна) — живописець, художник-монументаліст, реформатор церковного малярства, ілюстратор, реставратор, перший стипендіат митрополита А. Шептицького.

Сосенко, Модест Данилович
Народження	23.04.1875
Місце народження	Пороги
Смерть	04.02.1920
Місце смерті	Львів
Alma mater	Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка
Місце діяльності	Янівський цвинтар
Напрями діяльності	живописець, реформатор церковного малярства, ілюстратор, реставратор

Свідоцтво хрещення М. Сосенка в якому вказана дата народження 23.04 (копія від 22.01.1899; НМЛ)

Життєпис

Автопортрет

Народився в родині священника. У 2 роки залишився круглим сиротою, виховувався в родині дядька. Навчався в народній школі в с. Підзамочку (тепер Чортківського району Тернопільської області), 1888–1896 — у Вищій реальній школі в м. Станиславові (тепер м. Івано-Франківськ). Учителем рисунків 1891–1892 був А. Стефанович (1858–1929; тепер Україна).

1896–1900 здобував художню освіту в Краківській школі красних мистецтв (тепер Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка), навчався на відділі рисунку (1896–1899) у проф. Я. Мальчевського (1854–1929; тепер Польща), відвідував клас пейзажів проф. Я. Станіславського; 1899–1900 — відділ малярства проф. Л. Вичулковського (1852–1936; тепер Польща). Нагороджений бронзовою медаллю за рисунок живої моделі. За фінансової підтримки А. Шептицького 1900–1902 був студентом відділу живопису Королівської баварської академії образотворчих мистецтв у м. Мюнхені (тепер Баварська академія образотворчого мистецтва) проф. О. Зайтца (1846–1912; Німеччина). На другому році навчання додатково записався на відділ пейзажів. 1902–1904 — студент Національної академії образотворчих мистецтв у м. Парижі (тепер Національна вища школа витончених мистецтв; фр. École nationale supérieure des Beaux-Arts) в майстерні Л. Бонни (1833–1922; Франція).

Влітку 1900 отримав перший досвід монументального церковного малярства, був помічником художника і реставратора Ю. Макаревича (1854; тепер Україна — 1936; тепер Польща). Працював над внутрішнім оздобленням кафедрального собору Воскресіння Христового (тепер м. Івано-Франківськ).

Від 1902 — член Товариства «Просвіта», з 1905 — Товариства прихильників української літератури, науки і штуки (при НТШ).

1906 — здійснив паломницьку подорож (див. Паломництво) до Святої землі, організовану А. Шептицьким. 1907 одружився з М.-Х. Ляйтер. Родина проживала в м. Львові.

1907–1915 співпрацював із Церковним музеєм у м. Львові (від 1911 — Національний музей, тепер Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького).

1913–1914 за дорученням А. Шептицького перебував у творчій поїздці в Італії. 1915 мобілізований до австрійської армії (див. Перша світова війна), брав участь у військових діях на півночі Італії (район м. Віпітено), згодом на Адріатичному узбережжі. Від весни 1918 часто хворів, перебував у військових госпіталях (у містах Кракові, Новому Тарзі), 1919 опинився у таборі для полонених та інтернованих осіб у м. Вадовіце (усі — Польща). З кінця серпня 1919 проживав у митрополичих палатах у м. Львові, ним опікувався А. Шептицький.

10.01.1920 заповів свою спадщину Національному музею у Львові.

Помер від туберкульозу. Похований на Янівському цвинтарі в м. Львові (31-ше поле).

Діяльність

Христос благословляє дітей. Проєкт вітража (1907-1910 рр.; Збірка НМЛ)

У станковому олійному живописі працював у жанрі портрету, пейзажу та жанрі побутової картини. Перші твори відомі ще з періоду навчання. Від 1902 виконував для А. Шептицького копії творів європейських митців: А. Дюрера, Х. де Рібери, Б. Гоццолі та ін. Автор серій настроєвих пленерних мініатюрних пейзажів Галичини (1902–1912) та Адріатичного узбережжя (1915–1918).

Для окремих ранніх творів характерна авторська стилізація. Застосовував прийоми візантійського мистецтва в поєднанні з модерними тенденціями (див. Модерн), напр., «Портрет Атанасія Шептицького» (1902), «Свахи».

Володів техніками пастелі, акварелі, темпери.

Дебютував 1905 на «Виставі образів українських артистів, плахт, килимів і гуцульської різьби в дереві» в «Салоні мистецтва Лятура» (м. Львів).

Портрет жінки. 1903 р., м. Париж (Збірка НМЛ)

Стилістичні пошуки переніс у церковне малярство. За новаторство у цій сфері Сосенка вважають реформатором та одним із творців модерну українського. Автор розписів та іконостасів у понад десяти храмах Івано-Франківщини, Львівщини та Тернопільщини. Виконав:

іконостаси для церкви св. Онуфрія у м. Львові (1904?–1910) і храму Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі (1909–1910);
розписи церкви Архістратига Михаїла в с. Підберізці (тепер Львівський р-н, Львівська обл.; 1907–1910);
розписи та іконостас для храмів Воскресіння Христового у с. Риків (тепер — с. Поляни, тепер Львівський р-н., Львівська обл.) та св. Миколая у м. Золочеві (Золочівський р-н., Львівська обл.; 1911–1913);
ікони до бічних вівтарів у храмі Вознесіння Господнього у с. Побіч (Золочівський р-н, Львівська обл., 1913) та ін.

1910–1912 підготував проєкт розпису Успенської церкви у Львові до оголошеного конкурсу (нереалізований).

Першим звернувся до портретування А. Шептицького (майже усі твори втрачені). Збережені «Митрополит Андрей» (1913; Український національний музей Чикаго), «Св. апостол Андрій Первозванний» (1913) з іконостасу церкви св. Миколая у м. Золочеві (Національний музей у Львові).

Адаптував до східної церковної традиції сюжетний вітраж, запровадив його до храмів. За проєктами Сосенка виконано вітражі «Христос благословляє дітей», «Христос і Марія» (1907–1910) для церкви св. Михаїла у с. Підберізці.

Автор титульних аркушів «Калєндаря Просьвіти на 1910 р.» (нереалізований), «Калєндаря “Місионаря” на 1911 р.» та ілюстрацій до оповідання «Слуга Херувим» у ньому.

Автор перших зразків українського книжкового знаку «Церковний музей у Львові» з постаттю Нестора Літописця, історичної печатки-емблеми Національного музею в роки перейменування інституції із укладеними в сваргу в центрі кола літерами ШЕ як початковими прізвища митрополита А. Шептицького та його родового маєтку Шептичі (тепер Самбірський р-н, Львівська обл.), екслібрисів А. Шептицького з Богородицею та Ісусом й «Студіон св. Іоанна Крестителя в Львові».

Працював у сфері світського монументального малярства. Виконав розписи Великого і Малого залів Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у м. Львові (1914–1915; тепер Львівський музичний коледж ім. С. Людкевича).

Брав участь у «Євхаристійній виставці церковного мистецтва» (1912, м. Відень), «Виставі сучасного малярства Галицької України» (1920, м. Львів).

Після смерті художника твори експонували на «Ретроспективній виставці українського мистецтва зі збірки Національного музею у Львові» (м. Варшава, 1934), «Ретроспективній виставі українського мистецтва за останні ХХХ літ. Львів. Національний музей» (1935).

Персональні посмертні виставки відбулись (1920, 1995, 2010–2011, 2020–2021) у містах Львові та Івано-Франківську.

Твори Сосенка зберігаються у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Львівському музеї історії релігії, Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Митрополичих палатах у м. Львові, Музеї отців-василіян у м. Мондері (Канада), Українському національному музеї Чикаго (США), в українській греко-католицькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці в м. Вінніпезі (Канада) та приватних колекціях.

Визнання

1922 зусиллями А. Шептицького та І. Свєнціцького оформлено місце поховання митця за проєктом архітектора Р. Грицая (1887–1968; тепер Україна). Наприкінці 1960-х на могилі встановлено надгробну композицію авторства Є. Дзиндри (1913–1983; тепер Україна).

Ім’ям художника названо вулицю у м. Львові.

Мистецький доробок

«Портрет старця з бородою» (1901–1902), «Рання весна на селі» (1902), «Продавчиня помаранч» (1903–1904), «Портрет жінки» (1903), «Міський пейзаж Парижа» (1903), «Портрет дами в жовтому» (1904), «Лірник» (1904), «Вид на Єрусалим» (1906), «Діти на плоті» (1913), «Гуцули з трембітами» (1915), «Портрет Володимира Шухевича» (1915), «Церква Св. Юра у Львові» (1912) та ін.

Галерея

Мистецький доробок М. Сосенка
Будуа в сонці (1918 р.; Збірка НМЛ)
Екслібрис «Церковний музей у Львові» (Збірка НМЛ)
Троїсті музики. Фрагмент розпису плафона Малого залу Музичного інституту у Львові. 1914-1915 рр. (Світлина О. Лозинського. 2010 р.)
Свята Трійця. Розпис святилища церкви Архістратига Михаїла у с. Підберізці (1907–1910 рр.)
Іконостас церкви Св. Онуфрія у Львові. (1904(?)–1910 рр.)
Христос. Намісна ікона іконостаса церкви Св. Онуфрія у Львові (1909 р.)

Додатково

Рід Сосенків походить з 17 ст., пов’язаний родинними зв’язками з Сембратовичами, Шухевичами, Величковськими.
1915 тимчасово очолював Національний музей у Львові.
Близький родич о. К. Сосенка.
Ділився досвідом церковного малярства з Ю. Буцманюком та І. Шухевич (Величковською; 1885; тепер Україна — 1979; США).
2019 в результаті ремонту в церкві Успіння Богородиці (селище Славсько Стрийського р-ну Львівської обл.) знищено розписи Сосенка та Ю. Буцманюка.

Альбоми та каталоги

Семчишин-Гузнер О. Модест Сосенко (1875–1920). Живопис, графіка (зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького). Львів : Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2020. 256 с.

Література

Свєнціцький І. Модест Сосенко (1875–1920). Прага : Видавництво української молоді, 1927. 14 с.
Радомська В. Повернення Модеста Сосенка: до 115-ї річниці з дня народження // Образотворче мистецтво. 1991. № 1. С. 4–7.
Волошин Л. Модест Сосенко: перші роки творчості на Батьківщині // Літопис Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. 2010. № 7 (12). С. 211–226.
Семчишин-Гузнер О. Модест Сосенко (1875–1920). Львів : Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2020. 468 с.

Автор ВУЕ

О. І. Семчишин-Гузнер

Покликання на цю статтю: Семчишин-Гузнер О. І. Сосенко, Модест Данилович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сосенко, Модест Данилович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.19.2024