Серафими
Серафи́ми (івр. שְׂרָפִים — полум'яні, світоносні, пекучі) — в юдаїзмі, християнстві — найближчі до Бога небесні створіння, у християнстві віднесені до вищого щаблю ієрархії ангелів.
У Старому Завіті
У ТаНаХу, Старому Завіті згадані у видінні пророка Ісаї: «Над Ним стояли серафими. У кожного з них було по шість крил: двома він закривав своє обличчя, двома покривав свої ноги і двома літав. І волали вони один до другого, повторюючи: Святий, святий, святий Господь Саваот!» (Іс. 6:2‒3). Кількість серафимів перед Господнім престолом не вказана. У видінні «підвалини й пороги» захиталися від їхніх голосів. Один із серафимів підлетів до Ісаї з «жаріючим вугіллям» у руці (яке узяв щипцями з жертовника) і торкнувся ним вуст пророка, щоб очистити його від гріха (Іс. 6:6‒7). Інші згадки про серафимів, їх зовнішній образ чи небесні функції у Старому Завіті відсутні.
Часто згадувані в апокрифічній «Книзі Еноха» разом із херувимами як такі, що перебувають найближче до Бога.
З наведеного виводять антропоморфний вигляд серафимів: мають людське обличчя, руки й ноги, людські голоси. Проте дослідники висловлюють сумнів, що такий образ серафимів — первісне уявлення ізраїльтян, радше він закріпився у пізнішому юдаїзмі. Крім того, заперечують, що серафимів відносили до класу ангелів — посланців Божих. У єврейських джерелах ці дві категорії небесних створінь розрізняли. Книга Товита, наприклад, згадує про «сімох святих ангелів» (Тов. 12:15), які носять молитви святих (без натяку на серафимів).
Етимологія терміна достеменно невідома, дискутують гіпотези про її єгипетські або ассирійські корені. Вказують на зв'язок з давніми уявленнями про крилатих змієподібних істот та їхньою символікою, припускають, що їхній образ згодом було одухотворено.
У християнській традиції
Християнський богослов Псевдо-Діонісій Ареопагіт розробив концепцію небесної ієрархії, де поділив ангелів на 3 ступеня і 9 чинів. До вищого ангельського ступеня відніс серафимів, херувимів і престолів, які служать тільки Богові. Шестикрилі серафими очолюють ієрархію (найвищий ангельський чин), перебувають найближче до Бога, полум’яніють любов’ю до Нього, співають Йому славу. Не є посередниками між горнім і земним світом, не спілкуються з людьми.
В іконографії серафимів зображують із людськими обличчями (часто дитячими), трьома парами крил (піднята вгору, посередині, спрямована вниз). Колір крил найчастіше має гаряче-червоні відтінки, що символізує їхню вогняну сутність.
Згадують у молитвах до всіх Небесних сил безтілесних.
Література
- Muehlberger E. Angels in Late Ancient Christianity. New York : Oxford University Press, 2013. 296 p.
- Hirsch E. G., Benzinger І. Seraphim // Jewish Encyclopedia. URL: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/13437-seraphim
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Серафими // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Серафими (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.10.2024
