Рудопідготовка

Рудопідгото́вка — сукупність процесів обробки руди з метою отримання ґранулометричного та якісного складів, що визначаються вимогами наступних переробок.

Історична довідка

Рудопідготовку застосовували ще у 15–16 ст.: процес описано в енциклопедичній праці Г. Агріколи «Про гірничу справу і металургію у 12 книгах» («De Re Metallica, libri XII»; 1556). За Агріколою, до рудопідготовки належали процеси дроблення, подрібнення, грохочення руди.

У 19–20 ст. збільшення вимог до металів, розвиток металургії викликали підвищені умови до якості рудної сировини. Для цього розроблено низку додаткових технологічних процесів рудопідготовки: гравітаційні, флотаційні, магнітні, спеціальні процеси збагачення корисних копалин, грудкування концентрату та шихтовки рудної сировини для плавлення.

Основні процеси рудопідготовки

Д р о б л е н н я  здійснюють за одну, дві або три стадії (залежно від крупності початкової руди і дробленого продукту). У схемах застосовують попереднє, або контрольне грохочення; можливі замкнені цикли в останній стадії; між стадіями дроблення розташовують бункери, склади, транспортні конвеєрні лінії. На рудних збагачувальних фабриках найбільше поширення отримали дробарки щокові (тільки для крупного дроблення) і конусні (для крупного, середнього і дрібного дроблення).

Для  п о д р і б н е н н я  на збагачувальних фабриках застосовують барабанні кульові, стержневі, рудно-галькові млини і млини самоподрібнення. Для крупного подрібнення використовуються млини самоподрібнення і стержневі, які працюють зазвичай у відкритому циклі. Для середнього і тонкого подрібнення найчастіше застосовують кульові і рудно-галькові млини, що працюють у замкненому циклі з класифікуючими пристроями — класифікаторами або гідроциклонами.

З б а г а ч е н н я  руд проводять відсаджувальними і флотаційними машинами, важкосередовищними, гвинтовими або магнітними сепараторами, концентраційними столами та іншими, а також необхідними для нормальної роботи завантажувальними і транспортними засобами. Для заключної операції зневоднення продуктів збагачення використовують методи дренування (грохоти, елеватори), центрифугування (фільтрувальні, відсаджувальні і комбіновані центрифуги), згущення (згущувачі, гідроциклони), фільтрування (вакуум-фільтри, фільтр-преси) і термічного сушіння.

Г р у д к у в а н н я  — процес перетворення дрібних класів руди на шматки із заданими властивостями для їх більш ефективного використання. Отримані в результаті глибокого збагачення концентрати руд чорних і кольорових металів, як правило, не придатні для безпосереднього використання в плавці або інших технологічних процесах і вимагають грудкування. Залежно від виду рудного матеріалу та його подальшого переділу грудкування здійснюють агломерацією (спіканням дрібних частинок руд чи концентратів у тверді пористі шматки) та гранулюванням (отриманням гранул сферичної форми).

У результаті цих процесів отримують залізорудний агломерат крупністю 5–60 мм, після гранулювання — котуни крупністю 9–16 мм.

Література

1. Мовчан В. П., Бережний М. М. Основи металургії. Дніпропетровськ : Пороги, 2001. 336 с.
2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
3. Сокур М. І. Рудопідготовка : дроблення, подрібнення, грохочення. Кременчук : ПП Щербатих О. В., 2020. 494 с.
4. Білецький В. С., Олійник Т. А., Смирнов В. О. та ін. Основи техніки та технології збагачення корисних копалин. Київ : Ліра-К, 2020. 634 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Рудопідготовка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Рудопідготовка (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.06.2026