Роїк, Віра Сергіївна

Ро́їк, Ві́ра Сергі́ївна (уроджена Сосюрко; 25.04.1911, м. Лубни, тепер Лубенського району Полтавської області, Україна — 03.10.2010, м. Сімферополь АР Крим, Україна) — майстриня художньої вишивки, заслужений майстер народної творчості України (1967), член Національної спілки художників України (1988) та Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1995), заслужений художник Автономної Республіки Крим (АР Крим; 1999), Герой України (2006).

Роїк, Віра Сергіївна
Народження	25.04.1911
Місце народження	Лубни
Смерть	03.10.2010
Місце смерті	Сімферополь
Напрями діяльності	декоративно-ужиткове мистецтво

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	орден Держави (2006), Княгині Ольги ІІІ ступеня (2001), Святого Миколи Чудотворця І ступеня (2003)
Премії	Премія імені В. Г. Короленка (2003), Всеукраїнська премія імені Опанаса Сластьона (2006)
Почесні звання	Почесний громадянин міст: Кобеляків (2003), Лубен (2007), Сімферополя (2010).

В. Роїк з батьками та братами (1920 р.)

Життєпис

Народилася у сім’ї художника-графіка Лідії Еразмівни Сосюрко (уроджена Яворська; 1885–1966; тепер Україна) та залізничника Сергія Онуфрійовича Сосюрка (1881; тепер Україна — дата і місце смерті невідомі). У родині було троє дітей. 1941 батька репресовано.

Навчалась у Маріїнській жіночій гімназії м. Полтави (тепер не існує; 1917–1922); із 1932 вчилась на робітничому факультеті Полтавського інституту сільськогосподарського будівництва (тепер Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»).

У 1927 з родиною переїхала у м. Лубни, до 1941 працювала у Лубенській вишивальній артілі. Під час Другої світової війни у липні 1941 потрапила під бомбардування, від вибуху авіабомби отримала важку контузію та ушкодження спини і правої руки, що призвело до інвалідності. Навчилась вишивати лівою рукою.

Уперше роботи вишивальниці експонувались на Всесоюзній виставці самодіяльного мистецтва у м. Москві (1936).

1944 із родиною переїхала у Ставропольський край (Росія). 1945–1952 навчала вишивці у школах м. Невинномиська (тепер Ставропольський край).

Від 1952 проживала з родиною у м. Сімферополі. Вела уроки вишивки у школах № 1, 2, 9 Сімферополя і курсах Обласного будинку вчителя. Згодом працювала позаштатним методистом та інструктором з образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва у Будинку народної творчості та художньої самодіяльності профспілок (1961–1981). Закінчила річні курси з вишивки, крою та шиття художнього навчального комбінату в Москві (1963).

В. Роїк із сином Вадимом, правнучкою Юлею та внучкою Аліною (2002 р.)

За ініціативи Роїк створено Музей декоративного мистецтва народних умільців Криму (1963–1973) та пересувний салон живопису самодіяльних художників Криму (1967). Заснувала і вела вишивальний ансамбль «Калинонька».

Перша персональна виставка відбулась 1974 у Сімферополі.

Похована на цвинтарі «Абдал» у м. Сімферополі.

Діяльність

В. Роїк. Рушник «Мир» (1974 р.)

В. Роїк. Панно «Свято врожаю» (2000 р.)

Вишивати хрестиком навчилася з дитинства. У Лубенській артілі освоїла такі вишивальні техніки: лиштва, полтавська гладь, рушниковий шов, вирізування, різні види мережок.

Пізніше навчилась вишивати бісером, художньою гладдю, рококо (об’ємна вишивка), різними видами ажурних швів та багатьма іншими техніками.

Грамотними вважала вишивки на основі традиційних українських орнаментів, творчо опрацьованих та осучаснених, зі строгим дотриманням законів мистецтва вишивання (композиції, колориту, техніки). Улюбленими техніками були качалочкова та полтавська гладь, рушникові шви, хрестик і всі можливі види мережок. Улюблені поєднання кольорів у вишивках — чорний з червоним та червоний з білим.

Вишивала рушники, панно, одяг, килимки, накидки, фіранки, завіски, серветки, скатертини, декоративні доріжки, пошиванки (наволочки), фартухи, торбинки, закладини, краватки.

Мисткиня у довоєнні роки виконала близько 800 робіт, від початку 1950-х створила 2400 вишивок, орнаменти яких після 1970-х розробляла сама.

Під час своїх виставок проводила екскурсії, майстер-класи, виступала з лекціями про українське мистецтво вишивки, ділилася досвідом.

Улюблені твори майстрині — рушники «Мир» (1974), «Свято врожаю» (1994).

Від 1952 — учасниця понад 300 республіканських, всесоюзних, загальнокримських, міжнародних виставок.

Персональні виставки вишивальниці «Український рушничок» діяли в усіх областях України та за кордоном (з 1974) — в Угорщині, Бельгії, Італії, Франції, Хорватії, Монголії, Польщі, США, Німеччині, Туреччині (142 виставки станом на 2010).

Роботи майстрині зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва та багатьох музеях України та світу.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського утворено фонд Віри Роїк (інформаційні папери, документи, натуральні експонати — предмети одягу, авторські твори, сувеніри).

Нагороди та визнання

За визначний особистий внесок у розвиток культури України, утвердження традицій національного декоративно-прикладного мистецтва, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена Держави (19.08.2006).

Нагороджена орденами: Княгині Ольги ІІІ ступеня (2001), Святого Миколи Чудотворця І ступеня «За примноження добра на землі» (2003).

Розпорядженням Президента України у 2002 призначено пожиттєву стипендію.

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004).

Почесна відзнака Міністерства культури і мистецтва України (тепер Міністерство культури України; 2005).

Удостоєна премії імені В. Г. Короленка (Полтава; 2003), Всеукраїнської премії імені Опанаса Сластьона (2006).

Почесний громадянин міст: Кобеляків (2003), Лубен (2007), Сімферополя (2010).

На честь Віри Роїк:

діє гімназія імені Героя України Віри Роїк у Лубнах (із 2014);
названо провулок у Полтаві (2016);
встановлено меморіальні дошки на фасаді Малої академії мистецтв у Полтаві (2021), будинках, де мешкала вишивальниця, у Сімферополі та Лубнах;
встановлено пам’ятник на могилі у Сімферополі (2012; автор І. Дацюк);
відкрито постійно діючу експозицію про творчість майстрині у Кобеляцькому державному музеї літератури та мистецтв (2004);
відкрито Музей української вишивки імені Віри Роїк у Сімферополі (2012; із 2015 не функціонує);
у 2008 знято документальний фільм «А на тих рушниках Україна моя» (режисер — В. Глинчак).

До 110-річчя від дня народження Роїк у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відбулось погашення конверта «Віра Роїк. 1911–2010» (наклад 50 тисяч). На іменних конвертах зображене панно «Свято врожаю» зі словами вишивальниці: «Я щаслива, що моя маленька, така тоненька, із золотим вушком голочка прикрасила цей світ».

Значення

Створила осередок популяризації української вишивки у Криму. Вважала своїм покликанням навчати інших людей мистецтву вишивки.

Цитата

Роїк В.: «За кілька десятків років мені вдалося зробити Крим ще одним центром української народної вишивки на сучасному рівні на основі давніх традицій, що історично пов’язували півострів з материковою Україною».
Цит. за: Роик В. С. Мелодии на полотне: Воспоминания. Вышивки. Отзывы / сост. Роик В. М. 2-е издание, дополненное. Симферополь: КРП Издательство Крымучпедгиз, 2012. С. 172.

Додатково

Батько Віри Роїк Сергій Онуфрійович Сосюрко загинув у сталінських концтаборах. Родина так і не дізналася про місце його поховання. За відлиги хрущовської С. Роїк був реабілітований посмертно.
1935 вийшла заміж за Михайла Стратоновича Роїка (1905–1974; тепер Україна), народила сина Вадима (1938–2020; Україна).
Під час нацистської окупації вишиті роботи Віри Роїк раннього періоду мати майстрині була змушена обмінювати на продукти.

Праці

Мелодии на полотне : Воспоминания, вышивки, отзывы. Симферополь : Крымучпедгиз, 2003. 240 с.
Мелодии на полотне : Воспоминания. Вышивки. Отзывы / Сост. В. М. Роик. 2-е изд., доп. Симферополь : Крымучпедгиз, 2012. 448 с.

Джерела

Про відзначення державними нагородами України : Указ Президента України № 269/2001 від 19 квітня 2001 р. Законодавство України // Верховна Рада України. 2001. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/269/2001#Text
Про присвоєння В. Роїк звання Герой України : Указ Президента України № 700/2006 від 19 серпня 2006 р. Законодавство України // Верховна Рада України. 2006. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/700/2006#Text

Література

Ханко В. М. Роїк Віра Сергіївна // Ханко В. М. Словник мистців Полтавщини. Полтава : Полтавський літератор, 2002. С. 165–166.
Шудря Є. С. Світ вишиваного дива : [про В. С. Роїк] // Шудря Є. С. Подвижниці народного мистецтва : біобібліогр. нариси. Київ : [б. в.], 2005. Зошит 2. С. 27–29.
Український рушничок. Виставка творів заслуженого майстра народної творчості України Віри Сергіївни Роїк. Роботи Аліни Роїк і Юлії Абрамової : каталог / Упоряд. : А. Роїк, Р. Подуфалий. Сімферополь : [б. в.], 2006. 20 с.
Роїк Віра Сергіївна // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати : довід.-енцикл. вид. / Уклад. : В. В. Болгов, І. В. Болгов. Київ : Інститут біографічних досліджень, 2008. С. 36–37.
Роїк В. М. Минуле — завжди поряд із сучасним. Спогади, роздуми, відступи від теми. Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2008. 168 с.
Маніленко П. В. Добридень, Березівко! : (історико-краєзнавчий нарис). Вінниця : Вінницька газета, 2011. С. 61–65.
Сурмач С. І. Я, Віра… : вінок сонетів. Сімферополь : Доля, 2012. 40 с.
Роїк Віра Сергіївна // Енциклопедія мистецтва Полтавщини : у 2 т. / В. М. Ханко. Полтава : АСМІ ; О. Ханко, 2014. Т. 2. С. 209–210.

Автор ВУЕ

М. П. Пісцова

Покликання на цю статтю: Пісцова М. П. Роїк, Віра Сергіївна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Роїк, Віра Сергіївна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.05.2026