Рокайль (архітектура)

Рока́йль (фр. rocaille — кам’яні уламки) — характерний для рококо орнаментальний мотив у вигляді стилізованої асиметричної мушлі; термін використовується інколи для позначення самого стилістичного напряму рококо.

Рокайль має примхливу форму, що включає S-подібні завитки з бахромою, хвилястими відростками, листочками, квітами, іншими рослинними мотивами. Характерна пластика поєднана з приглушеною, нюансною кольоровою гамою, в якій переважають відтінки сірого, білого, кремового кольорів, іноді з позолотою.

Рокайль широко вживали в Європі протягом 1715–1780 в оформленні фасадів та інтер'єрів будівель і споруд різного призначення, меблів, освітлювальних приладів, корпусів великих напільних, настінних і настільних годинників, різьблених рам дзеркал і живописних полотен, порцелянового і металевого посуду, скульптури малих форм, творів графіки, ювелірного мистецтва тощо.

Література

Скибицька Т. Рокайль // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 256–257.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 366.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 164.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Рокайль (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Рокайль (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.10.2022