Пристосування пам'ятки архітектури

Пристосува́ння па́м’ятки архітекту́ри — створення умов для використанння будівлі, споруди відповідно до сучасних потреб (функцій), здебільшого відмінних від первісних.

Пристосування за первісним призначенням пізньосередньовічних торгових рядів Сукеніце у м. Кракові

Пристосування для дегустаційного залу винарні підвалу замку Пезінок поблизу м. Братислави

Пристосування для ресторану підвалів Олеського замку

Пристосування для музейної експозиції казематів Збаразького замку

Характеристика

Згідно з законодавством України використання пам’ятки має відповідати режиму, який затверджують органи охорони культурної спадщини. Це здійснюють у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам’ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Фундаментальний принцип пам'яткознавства: найкраще пам’ятка зберігається тоді, коли має господаря та її використовують у сучасному житті суспільства. Пам’ятки, які не використовують, зазвичай гинуть. Оптимальне використання — за первісним функціональним призначенням (пізньосередньовічні торгові ряди Сукеніце в м. Кракові), однак це не завжди можливо (старовинні замки, палаци, виробничі споруди). З огляду на ці засади методика охорони культурної спадщини передбачає необхідність пристосування (функціональної адаптації) кожної пам’ятки для сучасного використання за тим чи іншим конкретним призначенням.

Процес пристосування пам’ятки є сукупністю науково-дослідних, проектних, вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного використання пам’ятки архітектури без зміни притаманних їй властивостей, які є предметом охорони пам’ятки; сюди входить і реставрація елементів пам’ятки, що становлять історико-культурну цінність.

При виборі сучасної функції пам’ятки архітектури керуються п’ятьма основними принципами:
1) новий зміст (функція) визначає наявна архітектурна форма (бо вона є беззаперечною цінністю і має бути якнайдовше і безумовно збережена);
2) підбирають найстабільнішу функцію, тобто такий соціальний, побутовий, технологічний процес, який зазнає найменше змін у перебігу суспільного розвитку;
3) встановлене в пам’ятці обладнання та режим його експлуатації мають бути безпечними для пам’ятки і довкілля (неприпустимі вібрації та інші динамічні навантаження, підвищена вологість, шкідливі викиди тощо);
4) режим експлуатації пам’ятки має передбачати доступність її для відвідувачів, зокрема туристів, екскурсантів, людей з особливими потребами;
5) необхідно уникати суперечності між сучасною функцією та образно-художнім змістом архітектурного витвору, щоб не зруйнувати естетичну цінність сприйняття пам'ятки її невідповідним використанням.
З огляду на це реставрація і пристосування пам’ятки архітектури — єдиний послідовний процес, який має забезпечувати цілісний творчий колектив фахівців — архітекторів, реставраторів, інженерів, технологів, маркетологів та ін.

Джерела

Про охорону культурної спадщини: Закон України № 1805-III від 08.06.2000 // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. Ст. 333. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : ВАТ «РВК "Деснянська правда"», 2011. 796 с.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 232.
Чень Л. Основи наукових досліджень у реставрації пам’яток архітектури. 2-ге вид., випр. і допов. Львів : Львівська політехніка, 2016. С. 147.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Пристосування пам'ятки архітектури // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пристосування пам'ятки архітектури (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.08.2022