Привид

«Привид Барбари Радзивілл»,
худ. В. Герсон, 1886

При́вид — багатозначний термін.

Значення терміна

1) Оманливе видіння — примара, образ, дух чи явлення померлої (часом — просто відсутньої) людини. Привид зазвичай описують та уявляють як безплотну тінь, прозорі контури людини (або тварини, предмета). Феномен пов’язують із забобонами, хворобливою уявою, релігійними віруваннями, архетипами первісного мислення, ейдетичними зоровими образами та ін. Підґрунтям уявлення про існування привидів є віра в дуальність людської природи, що складається зі смертного тіла і безсмертної душі, де остання може автономно існувати після смерті плоті, вселятися в інші тілесні оболонки. Це породжує і віру в можливість зустрічі й контакту з душами, а також особливі ритуальні практики їх пошанування, заспокоєння або викликання (див. Спіритизм). Водночас страх перед з’явою душ померлих впливає на появу системи «запобіжних» обрядів, які покликані перешкодити душам являтися привидами в світ живих (наприклад, як складник поховальних культів). За традиційними уявленнями, часто й несподівано з’являються привиди тих, хто не був похований належним чином, загинув насильницькою смертю або скоїв самогубство, охороняє закляті скарби. Із давніми язичницькими уявленнями пов’язана й віра в привидів як духів предків (див. Культ предків). Буденна свідомість, художня література часто населяють привидами старовинні родові маєтки, замки, палаци, закинуті будівлі, цвинтарі тощо. Тему привидів активно просувають у туристичних локаціях.

2) Персонаж фольклору — народних казок, легенд, який уособлює дух померлого, може бути як добрим, так і лиходійним, нерідко ввижається людині як провісник її близької смерті (див. Банші). Від 17–18 ст. поширюються легенди про кораблі-привиди (як-от «Летючий Голландець»), пізніше — потяги-привиди тощо.

3) Нечіткі, ледве окреслені контури певного об’єкта, що проступають крізь млу, туман (наприклад, скелі, гори, гірського пасма, споруди).

4) У широкому розумінні — щось нереальне, оманливе, примарне; міраж; ілюзія, плід фантазії. Нерідко термін вживають як метафору неявної, незрозумілої, але потужної й загрозливої сили («привид смерті», «привид минулого», «привид комунізму», «привид Києва»).

Додатково

Від кінця 19 ст. привиди стали популярними персонажами масової культури, зокрема літератури (Е. А. По, Ч. Дікенс, О. Вайлд, Дж. Енсон), анімації, кінофільмів різних жанрів (від горору до комедії), відеоігр тощо.