Превер, Жак

Преве́р, Жак Андре́ Марі́ (фр. Prévert, Jacques André Marie; 04.02.1900, м. Неї-сюр-Сен, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція — 11.04.1977, комуна Омонвілль-ла-Петіт, тепер у складі комуни Ла Аг, регіон Нормандія, Франція) — поет, драматург, сценарист. Писав французькою мовою.

Превер, Жак (Prévert, Jacques André Marie)
Народження	04.02.1900
Місце народження	Неї-сюр-Сен
Смерть	11.04.1977
Місце смерті	Омонвілль-ла-Петіт
Місце діяльності	Франція
Напрями діяльності	літературна творчість, кінематограф

Життєпис

Народився у сім’ї співробітника страхової компанії та домогосподарки. Батько захоплювався театром і писав театральні рецензії. Батько втратив роботу, 1906 сім’я переїхала до м. Тулона, 1907 — до м. Парижа. Превер здобув лише початкову освіту у приватній школі (сертифікат отримав 1914). Залишив навчання та працював на різних роботах, зокрема у магазині «Гранд Базар» у кварталі Монпарнас (1915) і паризькому універмазі «Бон Марше» (1916).

Мобілізований на військову службу 15.03.1920 у 37-й піхотний полк. Під час служби неподалік м. Люневілль (тепер регіон Гранд-Ест) познайомився з художником І. Тангі, згодом у м. Константинополі (тепер м. Стамбул) — з майбутнім видавцем, актором і сценаристом М. Дюамелем (1900–1977; Франція). Після демобілізації 04.03.1922 повернувся до м. Парижа. Відвідував мистецькі та літературні кола, зблизився з сюрреалістичним рухом (див. Сюрреалізм). Превер, І. Тангі та М. Дюамель 1924–1928 винаймали помешкання неподалік Монпарнасу у невеликому будинку, який став місцем творчих зустрічей сюрреалістів (Л. Арагон, А. Бретон, Р. Деснос, А. Джакометті, Р. Кено та інші). Офіційно Превер не був членом руху сюрреалістів; остаточно розірвав з ними 1930 після конфлікту з А. Бретоном.

У цей період почав писати вірші та п’єси. Став головним автором творів репертуару театральної трупи «Група “Жовтень”». Постановки вирізялися гострим гумором, політичною та соціальною сатирою. Його п’єса «Битва при Фонтенуа» («La Bataille de Fontenoy»; 1933) здобула першу премію на Міжнародній олімпіаді робітничих театрів у м. Москві.

У 1930-х звернувся до кіно і став сценаристом. Співпрацював з режисерами Ж. Ренуаром, М. Карне та іншими. Писав слова пісень до своїх фільмів. Від 1935 співпрацював з композитором Ж. Косма (1905, тепер Угорщина — 1969, Франція).

Під час Другої світової війни мешкав у м. Ніцці.

Водночас із роботою в кіно упродовж багатьох років писав вірші (іноді друкувалис у журналах). Літературний успіх прийшов після опублікування збірки віршів «Слова» («Paroles»; 1946), до якої увійшли поетичні твори 1930–1945. Слідом за нею вийшли в світ інші збірки поета.

Був художнім керівником кабаре «Фонтан чотирьох пір року» (1951–1955), де дебютували М. Бежар, П. Пере (нар. 1934; Франція) та інші. У серпні 1971 купив будинок у комуні Омонвілль-ла-Петіт, де мешкав до кінця життя. Помер від раку легенів.

Творчість

Поезія

Літературну творчість Превера вважають віхою у французькій поезії 20 ст. Автор близько 20 томів віршів, присвячених темам любові, свободи, війни тощо. Поетичні твори не належать до якогось певного жанру. У них застосовуються каламбури, фігури мови, що створюють магію поезії. Був новатором поетичної мови.

Своєрідним кредо поета став вірш «Як намалювати птаха» («Pour faire le portrait d’un oiseau»), де птах символізує творчу свободу.

Збірка «Слова» містить 95 віршів. Її вирізняє відсутність класичної версифікації, різноманітність форм (є прозові тексти, твори, написані вільним віршем, без пунктуації, рими тощо). Характерні унікальне звучання та ритм віршів, яскрава образна поетика. Автор засуджує війну та насилля у віршах «Пісня в крові» («Chanson dans le sang»), «Людські зусилля» («L'effort humain»), виступає за права людини і проти неповаги до природи, зображує повсякденне життя звичайних людей у поезіях «Вранішній сніданок» («Déjeuner du matin») і «Вулиця Бюсі тепер…» («La rue de Buci maintenant...»), присвячує твори темі кохання та пошуку щастя тощо.

Серед збірок поезій: «Історії» («Histoires»; 1946), «Видовище» («Spectacle»; 1951), «Дощ і година» («La pluie et le beau temps»; 1955), «Речі та щось інше» («Choses et autres»; 1972) тощо. Писав також вірші для дітей.

Окремі поетичні твори Превера українською мовою переклали: М. Терещенко, М. Коцюбинська, О. Жупанський, В. Коптілов, В. Мисик, О. Астаф’єв та інші.

Кіно

Превер поєднував у творчості кіно і поезію, взаємовпливи цих двох сфер позначилися на творах. У сценаріях і діалогах, як і в поезії, присутні гумор, фантазія, ліризм. Вершиною поетичного реалізму в кінематографі вважають фільми, створені у співпраці з режисером М. Карне ( «Діти райка», 1945). Автор сценаріїв і діалогів низки знакових фільмів, що увійшли до скарбниці французького кінематографа: «Набережна туманів» (1938), «День починається» (1939), «Вечірні відвідувачі» (1942), «Брама ночі» (1946), усі — режисер М. Карне; «Злочин пана Ланжа» (1936, режисер Ж. Ренуар), «Буксири» (1941, режисер Ж. Гремійон) та інші. Його фільми створюють образ тогочасної Франції, сповненої тривог і сподівань, і занурюють у мрійливу атмосферу.

Написав сценарій повнометражного анімаційного фільму «Король і птах» (1952, режисер П. Грімо).

Пісні

Відомо понад 100 пісень на слова Превера, створених різними композиторами у виконанні різних співаків. Найпопулярніша пісня — «Les Feuilles mortes» («Опале листя»; 1946, музика Ж. Косма) прозвучала вперше у фільмі «Брама ночі», де її наспівував І. Монтан. Згодом її виконували Даліда, Ж. Греко, Е. Піаф, А. Бочеллі та ін. Серед пісень на музику Ж. Косма — «Les enfants qui s’aiment» («Діти, які кохають одне одного; 1946; виконували Ж. Греко, І. Монтан та ін.), «Barbara» («Барбара», 1947; виконували І. Монтан, С. Реджані та інші) тощо.

Нагороди та визнання

Гільдія французьких сценаристів заснувала премію імені Превера за сценарій (2007), якою нагороджують французьких кінематографістів.

С. Генсбур присвятив Преверу пісню «Пісня Превера» (1961).

Іменем поета названі вулиці, школи, бібліотеки багатьох міст Франції, амфітеатр Університету Західної Бретані у м. Бресті (2022), астероїд (18624), відкритий 1998.

Додатково

Після нещасного випадку 12 жовтня 1948 (випав з вікна другого поверху будинку Французького радіо, кілька днів перебував у комі) зайнявся створенням колажів.

Цитата

Я пішов на пташиний базар
і купив пташку
Для тебе
моя кохана
Я пішов на квітковий базар
і купив квітку
Для тебе
моя кохана
Я пішов на базар де всілякий брухт продають
і купив ланцюг
Для тебе
моя кохана
А потім пішов на невільницький ринок
і шукав тебе там
та не міг знайти
Тебе я
моя кохана.
(Превер Ж. Для тебе моя кохана /Переклад М. Коцюбинської // Превер Ж. Видовище: Поезії. Київ : Основи, 1993. С. 30).

Твори

Œvres complètes : en 2 t. Paris : Gallimard, 1992–1996.
Укр. перекл. — Втрачений час / Пер. М. Терещенка // Сузір’я французької поезії : в 2 т. Київ : Дніпро, 1972. Т. 2. С. 401.
[Вірші] / Пер. В. Коптілова // Всесвіт. 1973. № 12. С. 3–10.
[Вірші] / Пер. О. Жупанського // Всесвіт. 1980. № 4. С. 188–193.
Як намалювати пташку / Пер. О. Жупанського. Київ : Веселка, 1987. 32 с.
[Вірші] / Пер. М. Коцюбинської, О. Астаф'єва // Всесвіт. 1990. № 2. С. 42–52.
Видовище. Київ : Основи, 1993. 288 с.
[Вірші] // Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ–ХХ сторіччя. Київ : Навчальна книга, 2003. 320 с.

Література

Коцюбинська М. Дивосвіт Жака Превера // Видовище. Київ : Основи, 1993. С. 5–26.
Chardère B. Jacques Prévert. Inventaire d’une vie. Paris : Gallimard, 1997. 128 р.
Aurouet C. Jacques Prévert: une vie. Paris : Les Nouvelles éditions ; Jean-Michel Place, 2017. 218 p.
Hamon H. Prévert l'irréductible: tentative d'un portrait. Paris : TohuBohu éditions, 2017. 140 p.
Perrigault L. Prévert. Paris : Les Pérégrines, 2021. 168 р.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Превер, Жак // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Превер, Жак (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.02.2025