Потреби релігійні

Потре́би релігі́йні — різновид духовних потреб людини, спонукальні мотиви до спілкування з надприродними силами. Спричинені індивідуальною релігійністю, невідповідністю між зовнішніми й внутрішніми умовами буття релігійного суб’єкта, соціальними та екзистенційними чинниками, метою наповнити життя новим сенсом.

Релігійні потреби уґрунтовані на вірі релігійній, переконаності в існуванні особливих зворотних взаємодій між людиною-вірянином і надприродними силами, що відбуваються в ході здійснення певних релігійних практик. Відтак релігійні потреби людини це передусім потреби у відправленні культових дій (див. Релігійний культ) як способу спілкування з Богом (божествами, духами, ін. надприродними силами). Саме це й відрізняє релігійні потреби від усіх інших духовних потреб людини та визначає специфіку її емоційно-почутттєвої сфери. Історичні й сучасні релігії, їхній віроповчальний та культово-практичний зміст є відбиттям особливих релігійних потреб вірян у минулому й теперішньому.

Проте релігійні потреби не зводяться цілковито до культової практики. Адже релігія здатна задовольняти цілий комплекс інших потреб людини (поряд із безпосередньо релігійними), як-от світоглядні, моральні, естетичні, пізнавальні, соціальні, комунікативні, психологічно-терапевтичні тощо. Звідси один із методологічних принципів релігієзнавства — розкриття функціональної ролі релігії через виявлення тих суспільних та індивідуальних потреб, які вона задовольняє.

Прикметно, що людина, яка вірує, забезпечує свої духовні, психічні та соціальні потреби насамперед через реалізацію власне релігійних потреб. Якщо останні (як первинні, змістовно визначальні) лишилися незадоволеними, то й всі інші потреби (як вторинні, похідні) так само не будуть втамовані.

На основі релігійних потреб вірянина формуються його базові інтереси та сенсожиттєві устремління. Задля реалізації релігійні потреби мають бути осмисленими особою. За усвідомлення, вони проявляються у вигляді релігійного інтересу, який пов’язує внутрішній і зовнішній світ особи. Внутрішній зміст через певний психологічний механізм відбивається в зовнішньому світі здатностями до релігійної діяльності, насамперед культової (через яку й реалізуються індивідуальні релігійні потреби вірянина).

На основі спільних поглядів, інтересів, прагнень вірян та для задоволення релігійних потреб виникають різні типи релігійних організацій.

Література

Кулагіна Г. Релігійні потреби віруючого: до постановки питання // Українське релігієзнавство. 2009. № 52. С. 99‒107.
Бучма О. Емоційно-почуттєва складова релігійного феномену // Українське релігієзнавство. 2016. № 78. С. 24‒32.
Черних О. Роль індивідуальної релігійності у прояві ціннісно-смислових орієнтацій особистості // Вісник Львівського університету. Серія: Психологічні науки. 2021. Вип. 9. С. 251–258. URL: http://psy-visnyk.lnu.lviv.ua/archive/9_2021/34.pdf

Автор ВУЕ

О. В. Бучма

Покликання на цю статтю: Бучма О. В. Потреби релігійні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Потреби релігійні (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2025