Голосування
Голосува́ння — волевиявлення громадян (виборців) під час виборів, референдумів або прийняття колективних рішень; завершальний етап, кульмінація виборчого процесу, спосіб ухвалення рішень або формування органів публічної влади.
Зміст
Загальні засади процедури голосування
Голосування є основним інструментом безпосередньої демократії, через який громадяни реалізують своє активне виборче право. Процедура голосування регламентується конституцією та виборчим законодавством, спирається на принципи загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні.
Способи та різновиди голосування
У сучасній виборчій практиці застосовуються різні способи та форми волевиявлення виборців:
Преференційне голосування
Голосування преференційне — метод голосування, за якого виборець має юридичну можливість висловити свою перевагу (преференцію) щодо конкретних кандидатів із партійного виборчого списку або ранжувати кандидатів за пріоритетом.
Кумулятивне голосування
Голосування кумулятивне — метод багатомандатного голосування, за якого виборець наділяється кількістю голосів, що дорівнює числу мандатів, та має право акумулювати (зосередити) всі голоси на користь одного кандидата чи розподілити їх на власний розсуд.
Голосування за списками кандидатів
Порядок волевиявлення за відкритими чи закритими списками політичних партій (докладніше див. Виборча система пропорційна).
Система плампінг (голосування з викреслюванням)
Систе́ма пла́мпінг (англ. plumping — попадання, потрапляння) — у виборчому праві деяких країн світу встановлений законом дозвіл для виборця викреслити або залишити у виборчому бюлетені таку кількість кандидатів (політичних партій чи блоків виборчих), яку він вважає необхідною. Обраним в орган влади державної вважають того кандидата (політичну партію чи виборчий блок), що набрав більшу (або меншу — залежно від виборчого законодавства країни) кількість голосів. Належить до рейтингових систем голосування (вотування) і визнання перемоги політичним суб’єктом (кандидатом, політичною партією, виборчим блоком).
Історична довідка
Упроваджена в практику на початку 20 ст. Авторство концепції приписують італійському політичному теоретикові та активістові В. Вельтрі, який у 1920-х запропонував механізм, покликаний забезпечити баланс і представництво різних політичних сил у парламенті.
Характеристика
Покликана надати виборцям більшу свободу вибору, можливість акцентувати увагу на тих кандидатах чи політичних партіях, які найбільше відповідають їх інтересам і поглядам.
Переваги системи: заохочення виборців до активного голосування; оперативне відображення політичних преференцій суспільства; забезпечення гнучкого й репрезентативного підрахунку голосів, результатів виборів, що базуються на реальних настроях населення. Сприяє більш демократичному й репрезентативному характеру процесу виборчого в глобальному контексті, формує довіру громадян до інститутів політичних. Для залучення виборців одним із ключових елементів системи є використання сучасних технологій: соціальних мереж, мобільних додатків, онлайн-ресурсів тощо.
Систему плампінг використовують у демократичних практиках деяких країн із пропорційними виборчими системами. Наприклад, у Нідерландах виборці можуть обирати зі значної кількості політичних партій і кандидатів. Перевагою такого підходу є можливість підтримки менших політичних партій, які можуть не мати значної популярності, але представляють специфічні інтереси певних сегментів суспільства. Це сприяє зміцненню плюралізму політичного, вимагає гнучкішої позиції від великих політичних партій.
Застосовується (у деяких формах) в Австралії, Італії, Норвегії, Швеції, сприяє підвищенню активності виборців і залученню їх до політичного процесу.
Недоліки системи
Ризик нерівномірного змагання серед кандидатів або політичних партій: виборці можуть зосередити увагу на популярних кандидатах, ігноруючи менш відомих, що може зумовити обмеження представництва меншості.
Система плампінг може генерувати непорозуміння серед виборців щодо правильності заповнення бюлетенів, надмірну підтримку дрібних політичних партій (наслідок — можлива фрагментація політичної системи країни; див. Фрагментація (політика)). Зловживання системою, зокрема, у вигляді агресивного маркетингу політичного або маніпуляцій (див. Маніпулювання політичне), може спричинити дезінформацію та розчарування виборців, спотворити волевиявлення громадян і підірвати довіру до демократичних інститутів.
Система панашаж (панаширування)
Систе́ма панаша́ж (фр. panachage — змішування) — у виборчому праві встановлений законом дозвіл на виборах за пропорційною системою голосувати за кандидатів із різних партійних списків чи вписувати до списків нових кандидатів.
Характеристика та механізм застосування
Виборець може голосувати за список однієї з політичних партій, яка бере участь у виборах, або використати список однієї з партій як основу і змінити частину із зазначених у ньому прізвищ на прізвища зі списків інших політичних партій — голосувати одночасно за кандидатів від різних політичних партій. Крім списків політичних партій, які змагаються на виборах, виборці отримують чисті аркуші, на яких вони можуть сформувати власний список кандидатів на основі запропонованих політичними партіями. Виборці також мають право вписати певне прізвище двічі, викресливши інше. Кожна конкретна партія зараховує преференції до власного активу, їх додають до загального партійного рахунку. Одночасно формується остаточний варіант партійного списку, за яким у кінцевому результаті визначають переможців, які отримають мандати депутатські.
Така система може бути застосована як в умовах пропорційної, так і мажоритарної виборчої системи в багатомандатних виборчих округах. Серед її переваг — можливість виборця підтримати бажаних для себе кандидатів, незважаючи на їхню партійну належність. Проте існує висока імовірність, що вони матимуть протилежні політичні позиції і тому не зможуть належним чином забезпечити функціонування сформованого представницького органу. Цю систему застосовують у Бельгії, Данії, Люксембурзі, Норвегії, Франції, Швейцарії, Швеції.
Література
- Дем’яненко Б. Система панашаж (панаширування) // Вдовичин І. Я., Угрин Л. Я., Шипунов Г. В. та ін. Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори). Львів : Новий Світ — 2000, 2015. С. 358–359.
- Балабан Р. В. Теорія виборчої системи. Київ : Либідь, 2007. 112 с.
- Кочубей Л. О. Виборчі технології. Київ : Український центр політичного менеджменту, 2008. 332 с.
- Ключковський Ю. Б. Виборчі системи та українське виборче законодавство. Київ : Час друку, 2011. 132 с.
- Дем’яненко Б. Система плампінг // Вдовичин І. Я., Угрин Л. Я., Шипунов Г. В. та ін. Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори). Львів : Новий Світ — 2000, 2015. С. 359.
- Шведа Ю. Р. Вибори від А до Я: Настільна книга менеджера виборчої кампанії. Львів : Астролябія, 2015. 384 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дем’яненко Б. Л. Голосування // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Голосування (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.11.2024
