Ошкало, Валерій Миколайович

О́шкало, Вале́рій Микола́йович (24.11.1967, м. Ровеньки, тепер Луганської області, Україна — 12.03.2022, с. Біляївка Бериславського району Херсонської області, Україна; похований у м. Старокостянтинові Хмельницької області, Україна) — військовий льотчик, підполковник Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Ошкало, Валерій Миколайович
Народження	24.11.1967
Місце народження	Ровеньки
Смерть	12.03.2022
Місце смерті	Біляївка
Місце поховання	Старокостянтинів
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	військова авіація

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка, За мужність ІІІ і ІІ ступеня

Життєпис

Дитячі та юнацькі роки провів у с. Демках (тепер Золотоніського району Черкаської області).

Закінчив 1989 Борисоглібське вище військове авіаційне училище льотчиків імені В. П. Чкалова (тепер Борисоглібська навчальна авіаційна база Військового навчально-наукового центру Військово-повітряних сил «Військо-повітряна академія імені професора М. Є. Жуковського та Ю. О. Гагаріна», Воронезька область, РФ), здобув спеціальність «льотчик-інженер».

Відтоді служив на посаді старшого льотчика в авіаційних полках у м. Бердянську (1989‒1990) та с. Любимці (1990‒1992; Псковська область, РФ).

Після відновлення незалежності 1991 повернувся в Україну, присягнув на вірність українському народові.

Від 1992 служив у 7-му бомбардувальному авіаційному полку в м. Старокостянтинові
(з 2003 — 7-ма бомбардувальна авіаційна бригада, від 2008 — 7-ма бригада тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ імені Петра Франка; в/ч А2502). Літав на СУ-24М. Обіймав посади: командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї, командир авіаційної ескадрильї, начальник відділення з гуманітарних питань. Опанував багато авіаційних професій, навчав молодь, був відомий як один із кращих льотчиків-інструкторів бригади. Вийшов на пенсію 2005, мешкав у м. Старокостянтинові.

2014, із початком російської агресії, знову став у стрій. У складі 7-ї бригади брав участь в антитерористичній операції на Сході України (АТО) та операції Об’єднаних сил (ООС), здійснював бойові вильоти. Останні звання й посада — підполковник, заступник командира бригади, начальник повітряно-вогневої й тактичної підготовки бригади. Вийшов у відставку 2018.

Був одружений, виховував сина.

Подвиг

Від початку широкомасштабного вторгнення російських військ (24.02.2022) обороняв Батьківщину.

12.03.2022 виконував бойове завдання у складі екіпажу СУ-24М разом зі штурманом майором Р. Чехуном. Льотчики нанесли авіаційний удар по колоні живої сили та техніки противника, що перебували в с. Біляївці на Херсонщині. Вступили у повітряний бій із двома ворожими літаками. Після влучання ракети в український бомбардувальник екіпаж не встиг катапультуватися.

Місцеві жителі забрали й поховали тіла обох військових льотчиків на сільському цвинтарі. Після визволення території від окупантів українських військовослужбовців перепоховали в м. Старокостянтинові.

Визнання

Медалі «За сумлінну службу» ІІІ і ІІ ступенів, за участь в АТО й ООС, відзнаки Генерального штабу Головнокомандувача ЗСУ, мав інші нагороди.

За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української Держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2016).

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — орденом «За мужність» ІІ ступеня (2022, посмертно).

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23.02.2023, посмертно).

Джерела

Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України: Указ Президента України № 339/2016 від 22 серпня 2016 р. // Президент України. 2016. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3392016-20389
Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 31/2022 від 13 березня 2022 р. // Президент України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1312022-41685
Про присвоєння В.Ошкалу звання Герой України: Указ Президента України № 105/2023 від 23 лютого 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1052023-45913

Література

Кошарська О. Любив небо і Україну: історія загиблого пілота Валерія Ошкало зі Старокостянтинова // Всім.юа. 2022. URL: https://vsim.ua/lyudi/lyubiv-nebo-i-ukrayinu-istoriya-zagiblogo-pilota-valeriya-oshkalo-zi-s-11708062.html
Франко Л. Незламні екіпажі; «Хлопці марили небом, і от вони там!» // Старкон. Сity. 2022. URL: https://starkon.city/articles/247307/nezlamni-ekipazhi-hlopci-marili-nebom-i-ot-voni-tam?fbclid=IwAR3m_3uGNsRxFtfoJkqZQdoL83XI75imUgba2tSuTXI-FRKEz2NJizbJuU0
Героїчний вчинок: екіпаж бомбардувальника зупинив окупантів на Херсонщині // Район Берислав. 2024. URL: https://beryslav.rayon.in.ua/news/686620-geroichniy-vchinok-ekipazh-bombarduvalnika-zupiniv-okupantiv-na-khersonshchini

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Ошкало, Валерій Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ошкало, Валерій Миколайович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.14.2024