Нові релігійні рухи

Нові́ релігійні́ ру́хи (НРР), новітні релігійні течії (НРТ), неорелігії — збірне поняття для сукупності різних за місцем походження, віровченням, обрядовими практиками та організаційною структурою релігійних об’єднань, що виникли й поширилися в новітню добу поза традиційними конфесіями і релігіями, увиразнили процеси релігійного постмодернізму.

Поняття є одним із багатьох, яким у науковому й публічному дискурсі позначають подібні релігійні новоутворення. Поряд із терміном «неорелігії» стало найчастіше вживаним у релігієзнавчому середовищі: а) через відсутність оцінних, емоційно-негативних конотацій (притаманних таким словосполученням, як от «тоталітарні секти», «деструктивні секти», «псевдокульти», «квазірелігії» тощо); б) з огляду на складність категоризувати частину таких явищ саме як релігій (часто позиціонують себе як культурні, просвітницькі, гуманістарні, оздоровчі, благодійні, навіть наукові центри, товариства, асоціації).

Час появи нових релігійних рухів є предметом академічної полеміки: вказують на 2-гу половину 19 ст., 1950-ті, 1960‒1970-ті, 1980-ті. Виникали у різних регіонах світу, чимало з них набули транснаціонального характеру (як-от Міжнародне товариство свідомості Кришни, Церква Ісуса Христа святих останніх днів, саєнтологія тощо). У Східній Європі та в Україні поширилися від середини 1980-х. Спад активності НРР та інтересу до них фіксують з кінця 1990-х — такі релігійні спільноти стали звичним складником релігійного ландшафту.

Детальніше див. у статті Неорелігії.