Новицький, Яків Павлович

Нови́цький, Я́ків Па́влович (06.11.1847, с. Аули, тепер селище Камʼянського району Дніпропетровської області, Україна — 19.05.1925, м. Запоріжжя, тепер Україна) — фольклорист, етнограф, історик, археолог, архівіст, краєзнавець, педагог, член-кореспондент ВУАН (з 1924).

Новицький, Яків Павлович
Народження	06.11.1847
Місце народження	Аули
Смерть	19.05.1925
Місце смерті	Запоріжжя (місто)
Напрями діяльності	фольклорист, етнограф, історик

Життєпис

Належить до давнього козацького роду Новицьких, відомого з часів гетьманів І. Самойловича та І. Мазепи. Народився в сім’ї службовця. 1865 закінчив Олександрівську повітову школу (тепер м. Запоріжжя). До 1868 працював писарем у казначействі. Займався самоосвітою. 1868–1877 працював учителем у земських школах сіл Іванівка та Вознесенка колишнього Олександрівського повіту (тепер — у межах м. Запоріжжя), Ольгінське колишнього Маріупольського повіту (тепер селище Ольгинка Волноваського району Донецької обл.) Катеринославської губернії. Збирав археологічні та природничі колекції, записував фольклорний матеріал. Зібрані фольклорні та краєзнавчі матеріали надсилав до різних наукових установ.

1876 став дійсним членом Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Внаслідок дії Емського указу 1876, звільнений 1877 із посади вчителя «за поширення в народі українофільських тенденцій». Деякий час був співробітником статистичного бюро Чернігівського губернського земства. Разом із О. Русовим здійснив статистичний опис Борзнянського повіту Чернігівської губернії. 1878 повернувся до м. Олександрівська (тепер м. Запоріжжя), де продовжував наукову роботу. 1878–1896 був секретарем Олександрівської шкільної ради, 1881–1919 — опікуном і екзаменатором земських шкіл. 1882–1885 організував статистико-економічний опис Олександрівського повіту та міст Олександрівська, Маріуполя, Таганрога (тепер Ростовської обл., РФ). Описав місцеві архіви, врятував від знищення архіви м. Олександрівська. 1882–1912 здійснював розкопки в околицях м. Олександрівська, на Хортиці (острові), у Великому Лузі. 1915–1922 займався організацією Запорізького обласного історичного музею (тепер Запорізький краєзнавчий музей) та Запорізького окружного архіву (тепер Державний архів Запорізької області, ДАЗО). Від грудня 1924 — член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

Член Російського географічного товариства, Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті, Харківського історико-філологічного товариства, Катеринославського наукового товариства, Катеринославської вченої архівної комісії (див. Архівні губернські комісії), член правління Катеринославського краєзнавчого музею ім. О. Поля (тепер Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького), член Катеринославського товариства «Просвіта» тощо.

Помер у м. Запоріжжі. Місце поховання невідоме.

Творчість

Виступав за навчання рідною мовою та за створення в селах народних бібліотек. Намагався ввести у шкільну програму основи локальної історії, фольклору, топоніміки, етнографії, археології, ботаніки, природознавства. Автор низки статей про історію освіти колишнього Олександрівського повіту. Розробив програму шкільних учнівських творів на народознавчу тематику.

Автор історико-статистичних та археологічних праць, зокрема «З берегів Дніпра (Нариси Запоріжжя). Подорожні записки і дослідження» [«С берегов Днепра (Очерки Запорожья). Путевые записки и исследования»; 1905], «Історія міста Олександрівська у зв’язку з історією виникнення фортець Дніпровської лінії» («История города Александровска в связи с историей возникновения крепостей Днепровской линии», 1905); «Опис кордонів і міст колишньої Азовської губернії» («Описание границ и городов бывшей Азовской губернии», 1910), «Острів Хортиця на Дніпрі, його природа і старожитності» («Остров Хортица на Днепре, его природа и древности», 1917).

Організатор історичного музею в м. Запоріжжі (1923) та обласного історичного архіву (1916, тепер зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ІР НБУВ).

Фольклористична діяльність

1874–1915 здійснював фольклорні записи в межах колишньої Катеринославської губернії. Ареал досліджень – територія Вольностей Війська Запорозького низового (колишні Олександрівський, Катеринославський, Маріупольський та Бахмутський повіти Катеринославської губернії). Ранні записи друкував у збірці М. Драгоманова «Малоруські народні перекази та оповідання» («Малорусские народные предания и рассказы», 1876) та в періодиці «Єкатеринославські губернські відомості» («Екатеринославские губернские ведомости»), «Дніпро» («Днепр»), «Степ» («Степь»), «Єкатеринославський ювілейний листок» («Екатеринославский юбилейный листок»). Окремими виданнями вийшли фольклорні збірки «Малоруські пісні, переважно історичні» («Малорусские песни, преимущественно исторические», 1894), «Малоруські народні перекази, повірʼя та оповідання» («Малорусские народные предания, поверья и рассказы» 1907), «Малоруські історичні пісні» («Малорусские исторические песни» 1908), «Запорозькі і гайдамацькі скарби» («Запорожские и гайдамацкие клады», 1908), «Малоросійська і запорозька старовина в памʼятках усної народної творчості» («Малороссийская и запорожская старина в памятниках устного народного творчества», 1907), «Народна памʼять про урочища та історичних осіб Запоріжжя» («Народная память об урочищах и исторических лицах Запорожья», 1909), «Народна памʼять про Запорожжя» («Народная память о Запорожье», 1911), «Духовний світ в уявленні малоруського народу» («Духовный мир в представлении малорусского народа», 1912), «Малоруські народні замовляння, заклинання, молитви і рецепти» («Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты», 1913), «Малоруські народні замовляння і заклинання» («Малорусские народные заговоры и заклинания», 1915). На збірники схвально відгукнулися вчені-фольклористи М. Сумцов, Д. Зеленін, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Д. Яворницький та ін.

Ставився до фольклору як до історичного документа, збирав усе, що стосувалося запорозької старовини (переважно від колишніх січовиків та їхніх нащадків). За це сучасники називали його «етнографом Запорожжя». Праці «З берегів Дніпра» («С берегов Днепра», 1905) та «Острів Хортиця на Дніпрі» (1917) мають комплексний монографічний характер. У них здійснено історико-археологічний, статистико-економічний та фольклорно-етнографічний опис території Нижньої Наддніпрянщини та Великого Лугу.

Нагороди та визнання

Ім’ям вченого названо вулицю в м. Запоріжжі.

1993 на фасаді Запорізького краєзнавчого музею встановлено меморіальну дошку з горельєфом засновника.

1997 створено Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького, яке опублікувало 4 томи його творів.

2007 започатковано стипендію ім. Я. Новицького для молодих дослідників історії Південного краю.

Додатково

Архів ученого зберігається в ІР НБУВ (ф. 202, од. зб. 1–203) та в Архівних наукових фондах рукописів і фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України (ф. 4, од. зб. 1–164), у ДАЗО (ф. 161), в архіві Інституту археології НАН України (ф. 28) — біографічні матеріали та фольклорні записи, листування.

Праці

Твори : в 5 т. Запоріжжя : ПП «АА Тандем», 2007–2010.

Острів Хортиця на Дніпрі, його природа історія і старожитності. Запоріжжя : ПП «АА Тандем», 2018. 112 с.

Література

Сумцов Н. Ф. Современная малорусская этнография : в 2 т. Киев : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1893–1897.
Білий В. В. Я. П. Новицький (1847–1925) // Записки історично-філологічного відділу ВУАН : в 26 кн. Київ : Друкарня Української академії наук, 1926. Кн. 7–8. С.nbsp;358–366.
Ульяновський В. І., Абросимова С. В. Листи Я. П. Новицького до Д. І. Яворницького // Український археографічний щорічник. 1992. Вип. 1. С.nbsp;352–382.
Морозюк В. Народознавчо-освітня діяльність Я. П. Новицького // Народна творчість та етнографія. 1992. № 5. С.nbsp;25–34.
Іваннікова Л. В. Яків Новицький. Фольклорист, історик, педагог. Запоріжжя : ПП «АА Тандем», 2010. 380nbsp;с.

Автор ВУЕ

Л. В. Іваннікова

Покликання на цю статтю: Іваннікова Л. В. Новицький, Яків Павлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Новицький, Яків Павлович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.11.2024