Нерваль, Жерар де

Нерва́ль, Жера́р де [ фр. Nerval, Gérard de; справжнє прізвище Лабрюні (Labrunie); 22.05.1808, м. Париж, Франція — 26.01.1855, там само] — письменник, поет, перекладач, ключова постать романтизму. Писав французькою мовою.

Нерваль, Жерар де (Nerval, Gérard de)
Псевдоніми	Жерар Нерваль
Справжнє ім’я	Жерар де
Справжнє прізвище	Лабрюні (Labrunie)
Народження	22.05.1808
Місце народження	Париж
Смерть	26.01.1855
Місце смерті	Париж
Місце діяльності	Франція
Напрями діяльності	літературна творчість, перекладацька діяльність
Традиція/школа	романтизм

Життєпис

Народився у сім’ї медика. Батько служив військовим лікарем у Рейнській армії під час Наполеонівських війн. У дворічному віці втратив матір. Від 1814 хлопчика виховував двоюрідний дід, мешкали у с. Мортфонтені (тепер регіон О-де-Франс) та у м. Сен-Жермен-ан-Ле (тепер регіон Іль-де-Франс). 1814 батько повернувся до цивільного життя та облаштувався з сином у м. Парижі.

Навчався 1822–1826 у паризькому колежі Карла Великого разом з Т. Готьє, але екзамен на ступінь бакалавра склав лише 1829.

Відвідував середовище літературної богеми. Захоплювався німецькою літературою, зокрема творами Й. В. Гете і «Фантастичними казками» Е. Т. А. Гофмана.

Співпрацював у 1829–1831 з журналами «Меркюр де Франс» («Mercure de France»; «Французький Меркурій»), «Псіше» («Psyché», «Психея»).

На прем’єрі драми «Ернані» В. Гюго 25.02.1830 Нерваль брав участь у «битві» романтиків і класицистів на боці друзів В. Гюго.

У 1832 деякий час вивчав медицину, під час епідемії холери допомагав рятувати хворих.

Заснував журнал «Монд драматік» («Le Monde Dramatique», «Драматичний світ»; 1835–1841), в якому публікував статті та огляди про театр.

Захопився актрисою Женні Колон (1808–1842; Франція). Кохана стала прототипом образу Аврелії чи Орелі, втіленням мрій поета, «вічним жіночим образом», що знає багато перевтілень. Після смерті його уява витворила з неї небесне створіння, що зливалося з образами східних богинь — Ізіди та Кібели, Діви Марії та власної матері. Ці містичні ілюзії вплинули на психіку поета.

Подорожував Італією (1834), Німеччиною (1838, 1839–1840), Бельгією (1840, 1844), країнами Сходу (1843), під враженнями від поїздок писав подорожні нотатки: «Сцени східного життя» («Scènes de la vie orientale»; 1839–1850), які публікувалися у різних періодичних виданнях, згодом були зібрані та опубліковані як книга під назвою «Мандрівка на Схід» («Voyage en Orient»; 1851); «Лорелей, спогади про Німеччину» («Lorely: Souvenir d’Allemagne»; 1852). Під час мандрівок захопився міфологією та езотеричними культами.

Останні твори Нерваля, сповнені містичних мотивів і таємниць, позначені впливом психічної хвороби, перший напад якої стався 1841, з подальшими гострими рецидивами (у серпні 1853 — травні 1854 та в серпні — жовтні 1854 Нерваль перебував у клініці лікаря Е. Бланша в паризькому передмісті Пассі). Найзначніші твори написав у періоди прояснення розуму між приступами хвороби.

Вкоротив собі віку.

Творчість

У доробку Нерваля поетичні твори, повісті, оповідання, нариси, публіцистика. У творах поєднуються символізм, містика, езотерика. Для письменника мрія — це інше життя, яке прочиняє перед нами духовний світ. Реальне життя та спогади трансформуються в марення.

Починав як поет ще під час навчання у колежі.

Перші опубліковані твори за підписом «Жерар Л.»: поеми «Скарга на смерть вельможного і багатого сеньйора Права первородства» («Complainte sur la Mort de haut et puissant seigneur le Droit d’Aînesse»), «Наполеон і Тальма, нові національні елегії» («Napoléon et Talma, élégies nationales nouvelles»), «Високі справи єзуїтів та їхні права на вдячність французів» («Les Hauts Fait des Jésuites et leurs droits à la reconnaissance des Français…»), сатирична комедія «Академія, або Незнаходжувані її члени» («L’Académie ou les membres introuvables»; усі — 1826), поетична збірка «Наполеон і войовнича Франція. Національні елегії» [«Napoléon et la France guerrière, élégies nationales»; 1-е вид. січень 1827, 2-е вид. травень 1827 під назвою «Національні елегії та політичні сатири» («Élegie national et satires politiques»)], в якій він оспівує Францію після поразки Наполеона І Бонапарта, написана у стилі байронізму. Перекладав з німецької: «Фауст» Й. В. Гете (1-ша ч. 1827, 2-га ч. 1840; вважається найкращим на той час перекладом, високо оцінений самим Й. В. Гете); збірку «Німецькі поезії. Клопшток, Гете, Шиллер, Бюргер. Уривки, вибрані та перекладені Жераром» («Poésies allemandes. Klopstock, Goethe, Schiller, Burger. Morceaux choisis et traduits par M. Gérard»; 1830).

Вітав Липневу революцію 1830, уславлював свободу у віршах «Народ» («Le Peuple»), «Доктринери» («Les Doctrinaires»; обидва — 1830), «Вперед марш!» («En avant, marche!..»; 1831). У 1830-х з’явилися перші вірші з циклу «Оделети» («Маленькі оди»; «Odelettes»), моделлю для яких слугували оди П. де Ронсара, поет згрупував їх у дві серії та опублікував у «Альманасі муз» («Almanach des Muses»; 1832) і «Романтичних аналах» («Annales romantiques»; 1835), згодом вони увійшли до книги поезії та прози «Маленькі замки Богемії» («Petits châteaux de Bohème»; 1853).

Виступав у періодичних виданнях як театральний критик. Уперше у газеті «Фігаро» («Figaro») від 15.12.1836 підписався псевдонімом «Жерар де Нерваль». Як драматург співпрацював з А. Дюма — лібрето опери «Пікілло» («Piquillo»; 1837), п’єса «Алхімік» («L'Alchimiste»; 1839, вийшли лише за авторством А. Дюма) і «Лео Бюркар» («Léo Burckart»; 1838, вийшла лише за авторством Нерваля); разом з Ж. Мері (1797–1866; Франція) та П. Бокажем (1822–1887; Франція) створив п’єсу «Безсонна ніч» («Une nuit blanche»; 1850).

Автор роману плаща і шпаги «Маркіз де Ла Файоль» («Le Marquis de Fayolle»; 1849), книг прози «Ілюмінати, або Предтечі соціалізму» («Les Illuminés, ou Les Précurseurs du Socialisme»), «Галантна богема» («La Bohème galante»), «Жовтнева ніч. Париж, Пантен і Мо» («Les Nuits d’octobre. Paris — Pantin — Meaux»), «Казки і фацеції» («Contes et facéties»; усі — 1852), «Прогулянки і спогади» («Promenades et souvenirs»; 1854–1855) та ін. Найвідоміші вори написані Нервалем в останні роки життя: збірка «Доньки вогню» («Les Filles du feu»; 1854), що включає новели і цикл сонетів «Химери» («Les Chimères»), новела «Пандора» («La Pandora»; 1854, незавершена), оповідання «Аврелія, або Мрія і життя» («Aurélia ou le Rêve et la Vie»; 1855, незавершена).

Творчість Нерваля була належно оцінена лише у 20 ст., він посів почесне місце серед провідних постатей французького романтизму. Вірші Нерваля здійснили переворот у поезії, наблизили її до поетичних форм 20 ст. Філософія його прозових творів привертає постійний інтерес. Нерваля вважали своєю предтечею сюрреалісти, символісти, екзистенціалісти. Його твори високо оцінювали М. Пруст, А. Бретон, А. Арто, У. Еко. Письменник Г. Міллер вважав Нерваля «надзвичайним французьким поетом» і взірцевим перекладачем.

Українською мовою окремі вірші Нерваля переклали М. Драй-Хмара, Д. Павличко, Є. Кононенко, Ю. Бедрик, І. Андрущенко, О. Мокровольський, М. Терещенко, В. Ткаченко, М. Литвинець.

Нагороди та визнання

Композитор Г. Берліоз спирався на переклад Нерваля, коли створював драматичну легенду «Прокляття Фауста» (1846). Композиторка Д. І. Роже (1924–2005; Франція) використовувала тексти Нерваля для своїх творів.

Французька асоціація літераторів і Гете-інститут щороку присуджували премію імені Нерваля на найкращий літературний переклад з німецької на французьку (1989–2016).

Іменем Нерваля названо вулиці в низці міст Франції.

Додатково

Мати письменника, яка вирушила услід за чоловіком у військовий похід, померла 1810 у м. Глогув (Селезія, тепер Польща).
Перші вірші, написані у віці 13–16 років у класицистичній манері, об’єднані у збірки: «Різні поезії» («Poésies divers»; 1824), «Поезії та поеми Жерара Л.» («Poésies et Poèmes par Gérard L.», 1824), за життя не опубліковані. Бурлескна сатирична неопублікована поема «Похорони “Котідьєнн”» («L’Enterrement de la Quotidienne»; 1824) спрямована проти реакційної газети.
Після самогубства в кишені одягу Нерваля була знайдена друга частина «Аврелії».

Цитата

Мірто
Про тебе в помислах я, чарівна богине,
Про Позіліппо, де ясні вогні горять,
І про твоє чоло, де Схід наклав печать,
Про злото кіс, в які вплелися грона сині.
Твій випивши напій, я й досі ще в сп’янінні.
І блискові твоїх очей палахкотять.
Коли Іакху я молився до лампад,
То сином Греції став музі в устремлінні.
Я знаю, що вулкан задіяв там щосил,
Відколи ти пройшла по магмі затверділій,
І сірим попелом покрився небосхил.
Коли твоїх богів нормани потрощили,
Під гіллям лавру, де похований Вергілій,
З гортензією мирт вкриває все навкіл.

(Цит. за: Ткаченко В. Сад божественних поезій: тисячоліття французькомовної любовної лірики: у 2 т. Київ : Просвіта, 2011, т. 1, с. 90).

Твори

Œuvres complétes : en 6 t. Paris : Michel Lévy Frères, 1868–1877.
У к р. п е р е к л. — El Destichado // Драй-Хмара М. Вибране. Київ : Радянський письменник, 1969. 302 с.
Позолочені вірші // Всесвіт. 1983. № 2. С. 131.
Осінь // Троє цуценят покидають Париж. Київ : Веселка, 1991. 152 с.
[поезії] // Всесвіт. 1993. № 9–10. С. 103–112.
Химери. Поезії // Сучасність. 2001. № 3. С. 49–53.
Фантазія. Алея в Люксембурзькому саду. Милоданки. El Destichado. Мірто // Сад божественних поезій: тисячоліття французькомовної любовної лірики : у 2 т. Київ : Просвіта, 2011. Т. 1. С. 88–90.

Література

Celleir L. Gérard de Nerval. Paris : Hatier-Boivin, 1956. 255 p.
Gérard de Nerval // Lagarde A., Michard L. XXe siècle. Les grands auteurs français du programme. Paris : Bordas, 1985. P. 271–281.
Кононенко Є. «Химери» і згадки Нерваля // Всесвіт. 1993. № 9–10. С. 102.
Couty D. Nerval // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française : en 2 t. Paris : Larousse, 2001. T. 2. 2253 p.
Нерваль Жерар де // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. Т. 2. С. 256–259.
Cogez G. Gérard de Nerval. Paris : Gallimard, 2010. 350 p.
Langlois D. Le voyage de Nerval. Rives-en-Seine : La Déviation, 2021. 213 p.
Mees М. Nerval ou la pensée du poétique. Essai de philosophie à l’œuvre. Paris : Classiques Garnier, 2021. 461 p.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Нерваль, Жерар де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нерваль, Жерар де (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.05.2024