Міністерство

Міністе́рство (від лат. ministerium — служба, посада) — центральний орган виконавчої влади, що формує державну політику у визначеній сфері державного управління та забезпечує її реалізацію.

Історична довідка

Інститут міністерства як спеціалізованого органу центральної виконавчої влади сформувався в Європі в період абсолютизму (17–18 ст.) на основі королівських рад і секретарів. Сучасного вигляду набув із розвитком парламентаризму та концепції відповідального уряду (19 ст.).

Характеристика

Міністерство зазвичай очолює міністр, який є членом уряду (кабінету міністрів) і бере на себе відповідальність політичну за його діяльність.

Міністерство — ключовий інститут у системі виконавчої влади, що забезпечує реалізацію функцій держави у відповідних секторах державного управління. Структура, призначення та назви міністерств суттєво різняться залежно від країни, форми державного правління та державного устрою. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки та Великій Британії аналогічні органи називаються департаментами (англ. Department).

Функції

• формування та забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері;
• нормативно-правове регулювання;
• організація виконання законів та урядових рішень;
• управління державним майном у відповідній сфері;
• здійснення моніторингу (контролю) та оцінювання результатів реалізації державної політики.

Типологія

Залежно від обсягу повноважень та сфери діяльності міністерства можуть бути галузевими (напр., міністерство сільського господарства) або функціональними / міжгалузевими (напр., міністерство фінансів, міністерство закордонних справ), які координують діяльність у певній сфері в масштабах усієї держави.

В Україні

Правовий статус міністерства визначають Конституція України 1996, закони України «Про Кабінет Міністрів України» (2014), «Про центральні органи виконавчої влади» (2011) та положення про конкретне міністерство, затверджені постановами Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 116 Конституції України 1996, утворення міністерства, його реорганізація і ліквідація належать до повноважень Кабінету Міністрів України, що здійснюються за поданням Прем’єр-міністра України. Повноваження міністерства поширюються на всю територію держави.

Основні завдання

1) забезпечує нормативно-правове регулювання;

2) визначає пріоритетні напрями розвитку;

3) інформує та надає роз’яснення щодо здійснення державної політики;

4) узагальнює практику застосування законодавства, напрацювання пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проєктів актів законодавства, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Уряду;

5) забезпечує соціальний діалог на галузевому рівні;

6) реалізує інші завдання, визначені законами України.

Міністерства спрямовують і координують діяльність інших центральних органів виконавчої влади через:

• формування державної політики у відповідних сферах та здійснення контролю за її реалізацією відповідними центральними органами виконавчої влади;
• внесення на розгляд Уряду проєктів нормативно-правових актів, розроблених цими органами, та їх погодження;
• визначення порядку обміну інформацією між міністерствами та цими органами;
• затвердження структури цих органів;
• внесення пропозицій Прем’єр-міністрові щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників цих органів.

Структура

• керівництво (міністр, перший заступник, заступники);
• апарат (очолює державний секретар, складається з директоратів, департаментів, управлінь, відділів тощо);
• патронатна служба (радники, прес-секретар тощо);
• територіальні органи (за наявності).

Міністерства — єдиноначальні органи, владні повноваження здійснює одноосібно керівник — міністр, який за посадою є членом Кабінету Міністрів України. Міністра призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Прем’єр-міністра України (кандидатури міністрів оборони та закордонних справ подає Президент України). За характером повноважень, порядком призначення та звільнення з посади міністр є політичним діячем (політиком), його посада належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство трудове та законодавство про державну службу. Міністр як член Уряду здійснює повноваження, визначені Законом України «Про Кабінет Міністрів України».

Міністр має першого заступника, та заступників. Першого заступника міністра, заступників міністра призначає на посади та звільняє з посад Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України згідно з пропозиціями відповідного міністра. Посади першого заступника та заступників міністра також належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство трудове та законодавство про державну службу.

Державний секретар міністерства є найвищою посадовою особою серед державних службовців міністерства. Його призначає на посаду Кабінет Міністрів України строком на п’ять років з правом повторного призначення. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру. Основні завдання державного секретаря міністерства: забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності в його роботі, організація поточної роботи, пов’язаної із здійсненням повноважень міністерства.

Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції України 1996 та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Перелік міністерств

(Станом на липень 2025):

• Міністерство внутрішніх справ України;
• Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства;
• Міністерство енергетики України;
• Міністерство закордонних справ України;
• Міністерство культури та стратегічних комунікацій України;
• Міністерство молоді та спорту України;
• Міністерство оборони України;
• Міністерство освіти і науки України;
• Міністерство охорони здоров’я України;
• Міністерство розвитку громад та територій України;
• Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України;
• Міністерство у справах ветеранів України;
• Міністерство фінансів України;
• Міністерство цифрової трансформації України;
• Міністерство юстиції України.

Джерела

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text
2. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України № 3166-VI від 17 березня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. 2011. № 38. Ст. 385. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3166-17#Text
3. Про Кабінет Міністрів України: Закон України № 794-VII від 27 лютого 2014 р. // Відомості Верховної Ради. 2014. № 13. Ст. 222. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text
4. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: постанова Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 р. // Офіційний вісник України. 2014. № 74. Ст. 2105. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-2014-%D0%BF#n293

Література

1. Малиновський В. Я. Державне управління. 3-тє вид., перероб. та допов. Київ : Атіка, 2009. 608 с.
2. Peters B. The Politics of Bureaucracy: An Introduction to Comparative Public Administration. 7th ed. London : Routledge, 2018. 396 p.
3. Peters B. Institutional Theory in Political Science: The New Institutionalism. 4th ed. Northampton : Edward Elgar Publishing, 2019. 294 p.

Автор ВУЕ

• В. Я. Малиновський

Покликання на цю статтю: Малиновський В. Я. Міністерство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міністерство (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.07.2025