Манна небесна

Ма́нна небе́сна [ івр. מָ‏ן‎ (mān), за біблійний переказом від івр. מן הוא‎ (mān hū), букв. — що це? ] — у Біблії — різновид чудесної їжі («хліб з неба»), яку Бог зіслав стражденним і зголоднілим ізраїльтянам під час мандр Синайською пустелею, коли в них скінчилися харчі.

Випадала разом із вранішньою росою кожного дня, окрім суботи. За книгою Вихід: «Ізраїльтяни їли манну сорок років, доки вони не прийшли до заселеної землі…» (Вих. 16:35). Була білого кольору, схожа на насіння коріандру, за смаком нагадувала корж з медом або тістечко на олії. За наказом Господа, Аарон поставив посудину з манною перед Скинією на свідчення наступним поколінням. У книзі Числа вказано, що люди «збирали і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, варили її в горщиках і пекли з неї коржики» (Чис. 11:8).

Тричі згадана в Корані.

Запропоновано кілька раціональних пояснень щодо природи цієї речоивни, проте жодна з гіпотез не припускає можливість щоденного харчування чисельної людської спільноти тривалий час.

Переносно — те, що набуто легко, само собою, без зусиль; «чекати як манну небесну» — сподіватися на залагодження важливих справ, очікувати з нетерпінням.