Мандела, Нельсон Роліхлахла
Манде́ла, Не́льсон Ролі́хлахла (англ. Mandela, Nelson; справжнє імʼя — Mandela, Rolihlahla; 18.07.1918, с. Мвезо, Умтатський район, провінція Мису Доброї Надії, Південно-Африканський Союз, тепер район ОР-Тамбо, Східна Капська провінція, Південно-Африканська Республіка (ПАР) — 05.12.2013, м. Йоганнесбург, провінція Ґаутенґ, ПАР) — юрист, правозахисник, революціонер, активіст боротьби за права людини в період апартеїду, один із лідерів африканського національно-визвольного руху, державний і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1993), президент Південно-Африканської Республіки (1994–1999).
|
Мандела, Нельсон Роліхлахла (Mandela, Nelson) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Rolihlahla |
| Справжнє прізвище | Mandela |
| Народження | 18.07.1918 |
| Місце народження | с. Мвезо, Умтатський район, провінція Мису Доброї Надії, тепер Південно-Африканська Республіка |
| Смерть | 05.12.2013 |
| Місце смерті | Йоганнесбург |
| Alma mater | Університет Форт-Гейр, Університет Південної Африки, Лондонський університет, Вітватерсрандський університет |
| Місце діяльності | Південно-Африканська Республіка |
| Напрями діяльності | політика, права людини, правозахисна діяльність |
| Відзнака | Нобелівська премія миру |
Життєпис
1939 вступив до Університету Форт-Гейр (тепер м. Дікені, ПАР) із наміром стати державним службовцем, однак 1940 був відсторонений від навчання за участь у студентських протестах.
1941 переїхав до м. Йоганнесбурга. Працював охоронцем на золотодобувному руднику, згодом розпочав карʼєру в юридичних компаніях.
1942 заочно здобув ступінь бакалавра гуманітарних наук в Університеті Південної Африки. 1943 вступив на юридичний факультет Вітватерсрандського університету (м. Йоганнесбург). 1949 Манделу виключили з університету без присвоєння ступеня бакалавра права після низки послідовних невдалих спроб скласти випускні іспити.
1962–1990 перебував в ув’язненні. У цей час заочно навчався в Лондонському університеті та формально завершив навчання у Вітватерсрандському університеті (1989).
Діяльність
Від 1943 долучився до боротьби за права чорношкірого населення Південної Африки. 1944 став одним з ініціаторів і співзасновників Молодіжної ліги Африканського національного конгресу (АНК), створеної для розширення соціальної бази опозиції сегрегаційній політиці (див. Сегрегація (соціологія)) й організації протидії їй у дусі африканського націоналізму.
Від 1947 — член виконавчого комітету відділення АНК у провінції Трансвааль. 1950–1960 — національний президент Молодіжної ліги АНК, 1952–1958 — президент відділення АНК у Трансваалі та перший заступник президента АНК.
Автор «Плану М» («англ. M-Plan»), що визначав порядок дій АНК за принципами конспіративності й автономності його структурних підрозділів у разі заборони діяльності організації.
1952 разом з О. Р. Тамбо (1917–1993; ПАР), сподвижником у студентській громадській діяльності та розбудові діяльності Молодіжної ліги АНК, заснував першу в країні юридичну фірму, власниками якої були чорношкірі африканці, — «Мандела та Тамбо» («англ. Mandela and Tambo»). 1952 став одним із організаторів «Кампанії непокори», яка розпочала системні протести проти сегрегаційного законодавства (апартеїду) Південно-Африканського Союзу та згодом ПАР на загальнонаціональному рівні.
Події, пов’язані з примусовим виселенням чорношкірого населення з передмістя м. Йоганнесбурга (1955), спонукали Манделу переглянути погляди на ненасильницькі методи боротьби та громадянського спротиву. Після завершення судового процесу у справі про державну зраду (1956–1961), де він був одним із підсудних, перейшов на нелегальне становище.
1961–1962 очолював бойову організацію АНК «уМконто веСізве» (зулу «uMkhonto weSizwe») — «Спис нації», яка здійснювала диверсії проти державних установ та об’єктів інфраструктури, промислового й агропромислового комплексів ПАР.
1962 здійснив поїздку незалежними країнами Африканського континенту (див. Африка) та відвідав м. Лондон для пошуку політичної та військової підтримки у боротьбі проти апартеїду в ПАР. Провів низку зустрічей із представниками національних і панафриканських еліт. За результатами досягнутих домовленостей із політичним керівництвом Ефіопської імперії влітку 1962 впродовж 8 тижнів проходив військовий вишкіл у збройних силах Ефіопії.
05. 08. 1962 заарештований. Спочатку засуджений за незаконний перетин кордону та підбурювання до участі у страйку, а згодом — за організацію диверсій. Під час ув’язнення став символом боротьби з апартеїдом, брав участь у вʼязничних страйках, листувався з діячами опозиції, відкидав пропозиції про помилування в обмін на заклик до деескалації громадянського спротиву.
На тлі посилення санкційного тиску з боку міжнародної спільноти (див. Санкції міжнародні) та загострення внутрішньополітичної ситуації в ПАР Манделу звільнили в рамках амністії політичних в’язнів і легалізації заборонених опозиційних організацій (1990), оголошених президентом Ф. В. де Клерком.
1991–1997 очолював АНК як легальну політичну партію.
1994–1999 — перший президент постапартеїдної ПАР. Ініціював соціально-економічні реформи, спрямовані на ліквідацію наслідків апартеїду та ізоляції міжнародної ПАР. Провадив політику примирення національного для запобігання взаємній расовій ворожнечі після забезпечення рівних політичних прав для всіх повнолітніх громадян. Відмовився балотуватися на другий президентський термін.
Після завершення президентської каденції брав участь у міжнародних антивоєнних і соціальних кампаніях.
Нагороди та визнання
1993 лауреат Нобелівської премії миру (разом із Ф. де Клерком) «за роботу для мирного припинення режиму апартеїду та за закладення підвалин нової демократичної Південної Африки».
Праці
- Long Walk To Freedom. New York : Little, Brown and Company, 1994. 638 p.
Література
- Meer F. Higher Than Hope: The Authorized Biography of Nelson Mandela. New York : Harper & Row, 1990. 426 p.
- Meredith M. Nelson Mandela: A Biography. London : Hamish Hamilton, 1997. 596 p.
- Sampson А. Mandela: The Authorized Biography. New York : Alfred A. Knopf, 1999. 672 p.
- Lodge T. Mandela: A Critical Life. Oxford : Oxford University Press, 2007. 274 p.
- Mandela M., Sharpton A., Reenen J. et al. Mandela: In Honor of an Extraordinary Life. New York : Rizzoli, 2023. 384 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Петрів В. В. Мандела, Нельсон Роліхлахла // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мандела, Нельсон Роліхлахла (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2025
