Маатаї, Ванґарі Мута

Маатаі, Ванґарі Мута

Маатаї, Ванґарі Мута (Maathai, Wangarĩ Muta)
Народження	01.04.1940
Місце народження	с. Ігіте, район Ньєрі, Центральна провінція, колонія та протекторат Кенія, тепер округ Ньєрі, Кенія (держава)
Смерть	25.09.2011
Місце смерті	Найробі
Alma mater	Бенедиктинський коледж, Університет Піттсбурга
Місце діяльності	Кенія (держава)
Напрями діяльності	біологія, екологія, політика, громадська діяльність
Відзнака	Нобелівська премія миру

Маата́і, Ванґа́рі Му́та (кікую Maathai, Wangarĩ Muta; 01.04.1940, с. Ігіте, район Ньєрі, Центральна провінція, колонія та протекторат Кенія, тепер округ Ньєрі, Республіка Кенія — 25.09.2011, м. Найробі, Республіка Кенія) — біолог, активістка захисту екології, політична та громадська діячка, лауреатка Нобелівської премії миру (2004).

Життєпис

1960 за стипендіальною програмою вступила до коледжу Маунт-Сент-Схоластика (англ. College of Mount Saint Scholastica; тепер Бенедиктинський коледж) у м. Атчисон (штат Канзас, США), де вивчала біологію, хімію, німецьку мову та здобула ступінь бакалавра. Продовжила навчання в Університеті Піттсбурга (англ. University of Pittsburgh; 1964–1966), де познайомилася з американською культурою екологічного активізму. 1966 повернулася до Кенії для роботи на кафедрі ветеринарної анатомії Університету Найробі (англ. University of Nairobi, Кенія). 1966 — асистент, 1975 — доцент, 1976 — завідувач кафедри, 1977 — ад’юнкт-професор кафедри.

1971 стала першою жінкою в регіоні Східної Африки, яка здобула ступінь доктора філософії (Університет Найробі, за спільною програмою з Гіссенським університетом [Німеччина]). Захистила дисертацію на тему «Ранній розвиток гонадів у самців підродини бикових».

Діяльність

Екологічна та громадська діяльність

1973–1980 очолювала Товариство Червоного Хреста Кенії.

1976 вступила до Національної ради жінок Кенії, 1981–1987 очолювала її. 1977 під егідою Ради заснувала рух громадський «Зелений пояс» для боротьби зі знелісненням шляхом масового висаджування дерев. Діяльність руху також охоплювала організацію освітніх заходів та захист прав жінок. Від 1986 на інші країни континенту поширили Панафриканську мережу зеленого поясу для заохочення урядів і суспільств країн континенту до участі в боротьбі із запустелюванням.

Політична діяльність

Через діяльність на користь розбудови демократії в Кенії зазнавала політичного тиску з боку влади. Ініціювала протести проти забудови та приватизації природних парків. Виступала за об’єднання демократичної опозиції. Неодноразово ставала об’єктом нападів та була заарештована.

2002 викладала курс «Довкілля та засоби до існування: врядування, донори та борги» в Єльському університеті (США).

Безуспішно балотувалася на загальних виборах (1997, 2007). 2002–2007 — депутат Національної асамблеї Кенії від опозиційної Національної райдужної коаліції (англ. National Rainbow Coalition, NARC). 2003–2005 обіймала посаду помічника міністра довкілля та природних ресурсів.

Міжнародна діяльність

Співпрацювала з міжнародними організаціями для реалізації екологічних ініціатив у світі, зокрема в Африці. 2005–2008 очолювала новостворену Економічну, соціальну та культурну раду Африканського Союзу. У рамках ініціативи з охорони лісів басейну р. Конго рішенням Другого лісового саміту глав держав-учасниць Центральноафриканської лісової комісії (COMIFAC). Була послом доброї волі з питань лісової екосистеми басейну р. Конго (2005).

2006 ініціювала кампанію «Мільярд дерев» (тепер «Трильйон дерев») Програми ООН з навколишнього середовища. Від 2009 — посланець миру ООН.

2010 заснувала й очолила Інститут дослідження миру та довкілля імені Ванґарі Маатаі при Університеті Найробі.

Визнання

2004 — перша африканська жінка-лауреат Нобелівської премії миру «за внесок у сталий розвиток, демократію та мир».

Нагороджена премією «За правильний спосіб життя» (1984), премією Голдманів у галузі охорони довкілля (1991), премією Індіри Ганді (2006).

Праці

The Canopy of Hope: My Life Campaigning for Africa, Women, and the Environment. New York : Lantern Books, 2002. 208 p.
The Green Belt Movement: Sharing the Approach and the Experience. New York : Lantern Books, 2006. 138 p.
Unbowed: A Memoir. London : Arrow, 2008. 314 p.
Replenishing the Earth: Spiritual Values for Healing Ourselves and the World. New York : Doubleday, 2010. 204 p.
The Challenge for Africa. London : Arrow, 2010. 340 p.

Література

Breton M. J. Women Pioneers for the Environment. Boston : Northeastern University Press, 1998. 322 p.
Льовочкіна А. М. Організація особистісно-орієнтованого навчального простору під час вивчення екологічної психології // Наука і освіта. 2008. №3. С. 149–154.
Льовочкіна А. М. Принципи позитивності, конструктивності та екологічності як базові принципи екологічної психології // Актуальні проблеми психології. 2010. №24 (7). С. 160–166.
Kanogo T. Wangari Maathai. Athens : Ohio University Press, 2020. 190 p.
Florence N. Wangari Maathai: Visionary, Environmental Leader, Political Activist. New York : Lantern Books, 2021. 268 p.
Balchin J. The 50 Greatest Scientists: The Pioneers who Have Changed our World. London : Arcturus, 2024. 208 p.
Рожко В., Шевчук К. Християнська філософія освіти в контексті формування екологічної свідомості молоді // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: серія «Філософія». 2024. № 26. С. 49–53.

Автор ВУЕ

В. В. Петрів

Покликання на цю статтю: Петрів В. В. Маатаї, Ванґарі Мута // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Маатаї, Ванґарі Мута (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.08.2025