Культуркампф

«Між Берліном і Римом», сатиричний малюнок з німецького журналу «Kladderadatsch»

«Культурка́мпф» (нім. Kulturkampf — боротьба за культуру) — серія тимчасових заходів уряду О. фон Бісмарка в 1871–1887, спрямованих на зменшення впливу Католицької церкви в Німецькій імперії та встановлення державного контролю за нею. Стали інструментом тиску на південні області держави (найперше Баварію і польські провінції, де переважали католики) та прокатолицьку партію Центра.

Серед головних політичних передумов «культуркампф»: об’єднання Німеччини (1871), до якого увійшли території з домінуванням як католицького, так і протестантського населення; зіткнення інтересів різних конфесійно-політичних сил; посилення партикуляристських устремлінь католицького духовенства після Першого Вселенського собору.

Початком політики «культуркампф» вважається скасування у липні 1871 Комітету Римо-католицької церкви у міністерстві культури Пруссії. Термін уведений в обіг 1873 ліберальними критиками політики Бісмарка.

Серед заходів: заборона католицькому духовенству вести політичну пропаганду і висловлюватися на політичні теми з кафедри (1871); скасування контролю Католицької церкви над школою, звільнення з державних шкіл усіх вчителів релігії, вигнання з країни ордена єзуїтів, розрив дипломатичних зносин з Ватиканом (1872); т. з. «травневі закони» (1–3 травня 1873), які встановили державне призначення священиків на церковні посади, контроль держави над школами і церковним судом; припинення будь-яких видатків на Церкву з державної казни (1875–1876) тощо. У 1874–1876 по всій імперії запроваджено обов’язковий світський шлюб; у Пруссії розпущені чернечі ордени і введений контроль за церковним майном. Духовенство, яке за підтримки папи Пія ІХ чинило опір урядовій політиці, було піддане репресіям. Частково «культуркампф» заторкнула і прерогативи протестантської церкви (зокрема встановлення цивільної реєстрації шлюбу, нагляд за церквою).

Після зміни політичної ситуації у 1885 за ініціативою Бісмарка «культуркампф» було припинено «пом’якшувальними законами». Обрання на Святий престол папи Лева ХІІІ уможливило досягнення компромісу у державно-церковних відносинах. 1885 Бісмарк отримав від Папи Римського діамантовий орден Христа.

По завершенні «боротьби за культуру» не відмінено закони проти єзуїтів та світський шлюб.

Література

1. Trzeciakowski L. The Kulturkampf in Prussian Poland / Trans. from pol. by K. Kretkowska. New York : East European Monographs, 1990. 223 p.
2. Данканич О. В. До питання передумов «культуркампфу» // Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2010. Вип. 25. С. 216–224.
3. Bennette R. A. Fighting for the Soul of Germany: The Catholic Struggle for Inclusion After Unification. Cambridge : Harvard University Press, 2012. 380 p.
4. Ullrich V. Die nervöse Großmacht 1871–1918: Aufstieg und Untergang des deutschen Kaiserreichs. Frankfurt am Main : Fischer Taschenbuch, 2013. 768 p.
5. Weir T. Н. Secularism and Religion in Nineteenth-Century Germany: The Rise of the Fourth Confession. Cambridge : Cambridge University Press, 2014. 304 р.
6. Отрош М. І. Місце і роль Католицької церкви у міжнародному правопорядку. Київ; Одеса : Фенікс, 2017. 596 с.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Культуркампф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Культуркампф (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2020