Кон, Вальтер

Кон, Ва́льтер (англ. Kohn, Walter; 09.03.1923, м. Відень, Австрія — 19.04.2016, м. Санта-Барбара, штат Каліфорнія, США) — фізик-теоретик, член Національної академії наук США (з 1969), лауреат Нобелівської премії з хімії (з 1998).

Кон, Вальтер (Kohn, Walter)
Народження	09.03.1923
Місце народження	Відень
Смерть	19.04.2016
Місце смерті	Санта-Барбара
Alma mater	Торонтський університет
Напрями діяльності	квантова хімія, теорія твердого тіла

Життєпис

Народився в єврейській сім’ї. Батько керував магазином і друкарнею художніх листівок. Мати — родом із м. Бродів (тепер Золочівського району Львівської області).

Навчався в приватній єврейській школі Хайєса. Значний вплив на нього справили асистент А. Айнштайна фізик Е. Ноел (1886 — близько 1942; тепер Австрія — Чехія) і математик В. Шаббат, які пізніше загинули в концтаборі.

Під час німецької окупації Кон із сестрою виїхали до Великої Британії, пізніше — до Канади. 1946 закінчив Торонтський університет.

1948 отримав ступінь доктора фізики у Гарвардському університеті, де 1948–1950 працював. 1950–1959 — у Технологічному інституті Карнегі (тепер Карнегі-Меллон університет), 1960–1979 — професор Каліфорнійського університету в м. Сан-Дієго; 1979–1984 — перший директор Інституту теоретичної фізики імені Кавлі; 1984–1991 — професор Каліфорнійського університету в м. Санта-Барбарі.

Діяльність

Наукові дослідження присвячено теорії твердого тіла, матеріалознавству і квантовій хімії (зокрема електронній структурі атомів, молекул і твердих тіл), фізиці напівпровідників, надпровідності, фізиці поверхні.

1965 запропоновано рівняння Кона — Шема — стаціонарне Шредінгера рівняння для фіктивної системи «Кона — Шема» з квазічастинок без взаємодії. Його отримано в рамках теорії функціоналу густини з модельним ефективним потенціалом для одноелектронних функцій. Їх застосовують як наближення у процесі розв’язання багатоелектронної задачі.

Із Дж. Люттінгером (1923–1997; США) побудував теорію ефективної маси електронів і дірок у напівпровідниках; здійснив квантовий вивід рівнянь переносу; показав можливість надплинності і надпровідності в трьохмірних Фермі-системах зі взаємним відштовхуванням.

Передбачив появу особливості в фононному спектрі металу, обумовлену електрон-фононною взаємодією (так звана аномалія Кона).

1964–1965 Кон показав, що енергія квантовомеханічної системи визначається її електронною густиною. Її вирахувати легше, ніж складну хвильову функцію в рівнянні Шредінгера.

Розробив теорію функціоналу густини (Нобелівська премія з хімії, разом із Дж. Поплом, 1998). Це уможливлювало так підбирати рівняння, щоб їхні розв’язки давали значення електронних густин та енергій системи.

Методи квантовомеханічних розрахунків, за Дж. Поплом і Коном, широко використовують для комп’ютерного розрахунку структури металів, напівпровідників і діелектриків, при аналізі електронної структури молекул і хімічних з’єднань. За допомогою розрахункових комп’ютерних методів створюють ліки, каталізатори, полімерні матеріали.

Визнання

Премії імені О. Баклі (1961), Девіссона — Джермера (1977).

Національна наукова медаль США (1988).

Меморіальна медаль Юджина Фінберга (1991).

Золота медаль імені Н. Бора (1998).

Нобелівська премія з хімії (1998).

Австрійський почесний знак «За науку і мистецтво» (1999).

Премія трьох фізиків (2002).

Великий офіцерський хрест II ступеня «За заслуги перед Австрійською Республікою» (2009).

Член Американської академії мистецтв і наук та Баварської академії наук.

Праці

Cyclotron Resonance and de Haas-van Alphen Oscillations of an Interacting Electron Gas // Physical Review. 1961. Vol. 123. P. 1242–1244.
Theory of the Insulating State // Physical Review. 1964. Vol. 133. P. A171–A181.
An Essay on Condensed Matter Physics in the Twentieth Century // Reviews of Modern Physics. 1999. Vol. 7. № 2. P. S59–S77.
Nobel Lecture: Electronic Structure of Matter — Wave Functions and Density Functionals // Reviews of Modern Physics. 1999. Vol. 71. № 5. P. 1253–1266.
У с п і в а в т. — Inhomogeneous Electron Gas // Physical Review. 1964. Vol. 136. P. B864–B871.
New Mechanism for Superconductivity // Physical Review Letters. 1965. Vol. 15. № 12. P. 524–526.
Self-Consistent Equations Including Exchange and Correlation Effects // Physical Review. 1965. Vol. 140. P. A1133–A1138.
Excitonic Insulator // Physical Review. 1967. Vol. 158. № 2. P. 462–475.
A Chemist’s Guide to Density Functional Theory. 2nd ed. Weinheim : Wiley, 2001. P. 293.

Література

Kohn W. Personal Stories and Anecdotes Told by Friends and Collaborators / Ed. by M. Scheffler, P. Weinberger. Berlin; Heidelberg : Springer, 2003. 310 p.
Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
Sham Lu J. Walter Kohn (1923–2016) // Nature. 2016. Vol. 534. P. 38.
Walter Kohn. Facts // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/1998/kohn/facts/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Кон, Вальтер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кон, Вальтер (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.03.2023

[Категорія:]]