Ковалів, Юрій Іванович

Ковалі́в, Ю́рій Іва́нович (13.04.1949, м. Біла Церква, Київської області, тепер Україна) ― літературознавець, літературний критик, педагог, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996), професор (з 1998).

Життєпис

Народився в робітничій сім’ї.

1966–1967 працював токарем на Білоцерківському заводі «Радіокераміка».

1971 закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені Максима Горького (тепер Український державний університет імені Михайла Драгоманова). Після закінчення інституту викладав українську мову та літературу в сільських школах Білоцерківського району Київської області. Був редактором газети «Зірка».

1981 вступив до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР (тепер Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України). Після закінчення навчання в аспірантурі працював в Інституті літератури на посадах молодшого, старшого, провідного наукового співробітника. 1985 захистив кандидатську дисертацію на тему «Романтична стильова течія в українській радянській поезії 20–30-х років», 1995 — докторську дисертацію «Рух естетичної свідомості в українській літературі першої половини ХХ століття (становлення, ґенеза, перспективи)». Доктор філологічних наук (з 1995).

Від 1989 ― член Національної спілки письменників України.

Займався викладацькою діяльністю. У різні роки викладав у Переяславському відділенні Київського педагогічного інституту імені Максима Горького (тепер Університет Григорія Сковороди в Переяславі), Інституті підвищення кваліфікації вчителів імені Бориса Грінченка (тепер Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка), Київському державному лінгвістичному університеті (тепер Київський національний лінгвістичний університет), Міжнародному інституті лінгвістики і права (тепер Київський міжнародний університет).

Від 1998 — професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Володіє німецькою, польською мовами.

Творчість

На формування творчості вплинули щорічні семінари творчої молоді, які організовував кабінет Спілки письменників України з роботи з молоддю, зокрема В. П’янов (1921–2006; Україна), Д. Білоус та ін. На цих семінарах розглядали творчість поетів нової генерації — І. Драча, М. Вінграновського, В. Симоненка, Л. Костенко, реабілітовану літературну спадщину М. Вороного, М. Зерова, Є. Плужника, переклади Ф. Гарсіа Лорки та П. Елюара.

Почав друкуватись з 1963 у періодичних виданнях. Автор поетичних збірок: «Трилисник» (1971), «Очима любові» (1980), «Чорний вершник» (2003), «Homo lupus» (2007). Ліричні збірки поета невеликі за обсягом, але вагомі за змістом.

З 1980 брав участь у літературному процесі України як дослідник та літературний критик.

Автор близько 300 публікацій: критичних статей, рецензій, оглядів, брошур тощо, монографій: «Літературна дискусія 1925–1928 років» (1991), «Українська поезія першої половини XX століття» (2000), «Празька школа»: на крутосхилах «філософії чину» (2001, 2004), «Письменство «розстріляного відродження»: від літературних угруповань до Літературної дискусії» (2004), «Художня хроніка великої трагедії (Українська література періоду Другої світової війни)» (2004), «Літературна герменевтика» (2008), «Жанрово-стильові модифікації в українській літературі» (2012), «Війна після війни» (2016).

Співавтор колективних монографій: «20-і роки: дискусії, полеміки» (1991), «Історія української літератури ХХ століття» (1993–1995; 1998 перевидана), «Стильові тенденції української літератури ХХ століття» (2004), «Дзеркало, скажи мені…» // Українська літературна критика ХХ століття: Антологія наук (2017), «Життєві візії прози Їдзінь Ван (Joanna) в аспекті фемінного письма // Тенденції китайської літератури та творчість Мо Яня» (2021). Автор книг «Скрипторій: літературно-критичні статті» (2004) і «Полісемантика “Розстріляного Відродження” з обірваною перспективою» (2009). Автор поетичної книги «Бермудський санскрит», написаної у жанрі поетичного діалогу зі збіркою «Горизонтальна зебра» Л. Мудрак (нар. 1985; Польща — Україна), опублікованою під спільною назвою «День, якого не існує» (2008).

Упорядкував, прокоментував та написав передмови до 11 тому 12-томного зібрання творів П. Тичини (1988), видання «Поезії» Д. Фальківського (1988), «Вибране» (1991) Ю. Клена, «Атом серця: Українська поезія першої половини XX століття» (1992, 1993), «Антологія української поезії другої половини XX сторіччя» (2001).

Упорядник та співредактор «Літературознавчого словника-довідника» (1997). Автор-упорядник «Літературознавчої енциклопедії» (2007) та підручника «Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст.» (початок публікації 2013). У цьому десятитомному виданні подано дослідження передумов становлення й розвитку українського модернізму, висвітлено літературний процес в Україні під час національно-визвольних змагань і драми «розстріляного відродження», міжвоєнного двадцятиліття, також описано історію українського письменства періоду сталінських репресій та літературний процес еміграції української. Станом на 2024 опубліковано 8 томів.

Визнання

Відмінник освіти України (1995).

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996; разом із В. Дончиком, В. Моренцем, Г. Штонем, А. Кравченком, В. Мельником, М. Наєнком, В. Агеєвою) за «Історію української літератури XX ст.» у 2-х книгах.

Лауреат премій «Благовіст» ім. Ірини Калинець (2005), Я. Гальчевського.

Заслужений працівник освіти України (з 2008).

Додатково

Один із засновників Товариства «Меморіал» імені В. Стуса (від 1991 — Всеукраїнська правозахисна організація “Меморіал” імені Василя Стуса).

Праці

• Романтична стильова течія в українській радянській літературі 20-30-х років (М. Бажан, Ю. Яновський, О. Влизько, Л. Первомайський). Київ : Наукова думка, 1988. 128 с.
• Літературна дискусія 1925–1928 рр. Київ : Знання, 1990. 48 с.
• Історія української літератури ХХ століття : у 2 т. Київ : Либідь, 1993–1995. (у співавт.)
• Письменство «розстріляного відродження»: від літературних угруповань до Літературної дискусії. Київ : Бібліотека українця, 2004. 134 с.
• Скрипторій: Літературно-критичні статті. Біла Церква : Буква, 2004. 170 с.
• Жанрово-стильові модифікації в українській літературі. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2012. 191 с.

Твори

• Очима любові. Київ : Радянський письменник, 1980. 55 c.
• Homo Lupus. Київ : Неопалима купина, 2007. 64 с.
• Прокляття Сізіфа (старе в новім) // Слово Просвіти. 2019. № 13. С. 12–13.
• Яблуко зірвано // Київ. 2019. № 5/6. С. 35–43.

Джерела

1. Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1996 року: Указ Президента України № 155/96 від 29 лютого 1996 р. // Верховна Рада України. URL: https://web.archive.org/web/20151122022920/http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/155/96?test=XX7MfyrCSgkygyRIZiQnsqlyHI4PYs80msh8Ie6
2. Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 1061/2008 від 21 листопада 2008 р. // Верховна Рада України. URL: https://web.archive.org/web/20151120235843/http:/zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1061/2008

Література

1. Ковалів Юрій Іванович // Шевченківські лауреати 1962–2007 / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. 2-ге вид., змін. і допов. Київ : Криниця, 2007. С. 269–270.
2. Гнатюк М. Пізнати іншого в собі: поетичний діалог Юрія Коваліва та Олесі Мудрак // Слово і час. 2009. № 4. С. 102–108.
3. Скупейко Лукаш. Пошук іманентного сенсу: розмова із Юрієм Ковалівим // Слово і час. 2014. № 4. С. 35–44.
4. Кузьменко Ю. Про літературу і літературознавство із професором Юрієм Ковалівим // Дивослово. 2019. № 4. С. 51–54.
5. Видатний літературознавець, поет, педагог — Юрій Ковалів // Віртуальний бібліограф Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара. URL: https://biblio.lib.kherson.ua/yuriy-kovaliv.htm

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Ковалів, Юрій Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ковалів, Юрій Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.05.2024