Климент Охридський
болгарська ікона 14–15 ст.
Климе́нт Охри́дський (Дремвицький, Велицький, Словенський; македон., болг. Климент Охридски; бл. 840, місце народження невідомо, ймовірно тепер Північна Македонія або Болгарія — 916, м. Охрид, тепер Північна Македонія) — релігійний діяч, письменник, перекладач, просвітитель, один із основоположників болгарської релігійної літератури, святий.
|
Климент Охридський (Климент Охридски) | |
|---|---|
| Народження | бл. 840«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.84. |
| Місце народження | |
| Смерть | 916 |
| Місце смерті | Охрид |
| Місце діяльності | Північна Македонія, Болгарія |
| Напрями діяльності | просвітництво, пастирське служіння. література, переклад |
| Традиція/школа | християнство |
Життєпис
Інформація про ранні роки життя відсутня.
Безпосередній учасник моравської місії солунських братів — Кирила й Мефодія. За припущенням, допомагав їм створити повний літургійний цикл староболгарською мовою для моравців. Один із учнів та послідовників Мефодія Моравського (Солунського). Ймовірно, ще в молодому віці був пострижений у ченці. Після смерті вчителя вигнаний з Моравії місцевим латино-франкським духовенством.
Дістався Болгарії, де цар Борис I призначив його «учителем» у Кутмічевицю (ймовірно у 886; тепер територія південної Албанії). Згодом отримав від болгарського царя Симеона I Великого (правив у 893–927) єпископію на території слов’янського поселення. Титули «Дремвицький» або «Велицький» точніше вказують на місцевість, у межах якої справляв пастирські обов’язки: за припущеннями, це могла бути новозаснована єпископія між західною Фракією й східною Македонією, тоді заселена велегезичами.
Культурним центром єпархії було м. Охрид (тепер Північна Македонія), де діяч заснував монастир Св. Пантелеймона (згодом перейменований на його честь). Монастир став головним центром підготовки місцевого духовенства і сприяв славі Охрида як колиски болгарського християнства на Балканах.
З напису в охридській церкві Пресвятої Богородиці Перивлепти, куди за панування осман перенесли мощі Климента, він рано був зарахований до місцево шанованих святих.
Праці
Писав житія, хвалебні слова, церковні гімни, перекладав церковні тексти. Точна кількість праць невідома.
Написав кілька «Слів» на дні великих церковних свят. Збережені у значній кількості списків, зокрема в збірниках та «Прологах». Проста форма та доступність викладу свідчать, що діяч звертався до недавно хрещеного народу південно-західних окраїн Болгарії.
Водночас деяким творам Климента Охридського, які, мабуть, призначалися для урочистого виголошення в м. Охриді, властиве також візантійське красномовство. Рукописна спадщина Климента мала, її атрибуція здебільшого ґрунтується на основі спільності побудови композиції (спочатку розповідь про згадувану подію, потім настанова, «ублажение» святого чи свята), улюблених засобів художнього вираження, церковних термінів тощо. Оскільки ці ознаки наявні в багатьох анонімних творах, припускають, що вони належать не одному Клименту, а цілій літературній «Охридській школі». Історичне значення мають жваво й задушевно написана «Похвала учителю словенському Кирилові Філософу» та «Слово про відкриття Кирилом Філософом мощей Римського Папи Климента».
Діячу без достатніх підстав приписують винайдення кирилиці (у проложному житії Климента Охридського 13 ст. йдеться, що він вигадав зрозуміліше письмо, ніж Костянтин-Кирило), а також поширення глаголиці.
Визнання
Зображення Св. Климента на іконах і фресках трапляються від поч. 14 ст. Про святого складено чимало народних легенд і переказів.
На честь Климента Охридського названо Софійський державний університет (Болгарія) та Університет у Битолі (Північна Македонія), головний храм Македонської православної церкви — Охридської архієпископії у м. Скоп’є, православні храми у Північній Македонії та Болгарії (зокрема, у містах Софії, Пловдиві, Добричі), болгарську антарктичну станцію «Святий Климент Охридський» на о. Лівінгстон тощо.
У Болгарії та Північній Македонії ім’ям святого названо чимало шкіл, вулиць і державних установ, також і станцію метрополітену в м. Софії.
Відкритий 20.09.1987 у болгарській обсерваторії астероїд головного поясу найменовано 3903 Климент Охридський.
У літургійному календарі пам’ять святого вшановують 9 серпня за григоріанським і новоюліанським календарем, 27 липня — за юліанським.
Додатково
У т. з. Короткому житії святого згадано, що він був «нащадком європейських мізів, яких народ зазвичай знає як болгар». Звідси припускають, що Климент народився у межах Першого Болгарського царства. Гарне знання грецької мови (що випливає з якості та обсягу перекладацької праці) свідчить про те, що він оволодів мовою ще в молодому віці й радше в Македонії, ніж в іншій провінції царства (деякі грекомовні македонські міста та села потрапили до кордонів Болгарії до сер. 9 ст.). На Македонію як місце народження опосередковано вказує і той факт, що болгарський князь Борис I пізніше відправив туди Климента з місією, в якій місцевий житель мав би більше шансів на успіх, ніж чужинець.
Література
- Милев А. Гръцките жития на Климент Охридски. София : Българска академия на науките, 1966. 189 с.
- Iliev I. G. The Long Life of Saint Clement of Ohrid: A Critical Edition // Byzantinobulgarica. 1995. Vol. 9. Р. 62–120. URL: https://ia601806.us.archive.org/29/items/the-long-life-of-saint-clement/The%20Long%20Life%20of%20Saint%20Clement.pdf
- Podskalsky G. Theologische Literatur des Mittelalters in Bulgarien und Serbien 865–1459. München : C. H. Beck, 2000. 578 р.
- Ivanič P. The Issue of the Origin of Saint Clement of Ohrid and Saint Naum of Ohrid in Slovak and Czech Historiography // European Journal of Science and Theology. 2018. Vol. 14. № 1. P. 135–144.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шевченко В. В. Климент Охридський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Климент Охридський (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.05.2024
