Кельтські мови

Ке́льтські мо́ви — група мов у складі індоєвропейських мов.

Історична довідка

Сучасні кельтські мови локалізовані на північному заході Франції (у регіоні Бретань), а також у Великій Британії та Ірландії. Вони перебувають у статусі від критично загрожених до потенційно вразливих (дані мовних атласів ЮНЕСКО). Корнська мова та менська мова мали статус зниклих, проте віднедавна їх позначають як відроджувані. Ці мови певний час не мали носіїв (наприклад, корнською не послуговувалися від 18 ст.), але зусиллями активістів їх реконструйовано та поступово повернуто до вжитку.

Кельтські мови вважають нащадками пракельтської (протокельтської). Засвідчено структурні зв’язки з іншими індоєвропейськими мовами, наприклад, на лексичному рівні: давньоірланд. bráthir, лат. frāter, гот. broÞar — «брат». Давньоірландська мова демонструє при утворенні минулого часу схожі риси з латинською мовою, грецькою мовою та індоіранськими мовами.

Класифікація

За географічним принципом кельтські мови поділяють на дві підгрупи:

Континентальні — галльська мова, кельтіберська мова (іспано-кельтська), лепонтійська та галатська мови. Були розповсюджені від Галлії до Малої Азії. Свідчення про них фрагментарні.
Острівні, своєю чергою, розпадаються на дві гілки: гойдельську (гельську) та бритську (бритонську). В основі розподілу — структурні, здебільшого фонологічні, розбіжності.
Мови гойдельської гілки:
  • ірландська гельська;
  • шотландська гельська;
  • менська.
Мови бритської гілки:

За лінгвістичним — фонологічним — принципом острівні кельтські мови поділяють на:

P-Celtic мови (фактично є бритськими мовами);
Q-Celtic мови (фактично є гойдельськими мовами).

В основі поділу — реалізація протокельтського */kʷ/. У гойдельських мовах цей приголосний розвинувся у /k/, у бритських — у /p/. Наприклад: ірланд. ceathair, брет. pevar «чотири», від протокельстького *kʷetwores. Проте таке розрізнення критикують, оскільки схожі явища спостережено в італійських мовах та в грецькій мові; при цьому приголосний */kʷ/ за своєю природою нестабільний і прагне до спрощення.

Значущим фонологічним принципом поділу на гойдельські та бритські мови є наголос. В індоєвропейській та, імовірно, у протокельтській мові він був вільним і рухомим. В острівних кельтських мовах наголос став фіксованим і спричинив редукцію та синкопу ненаголошених голосних у гойдельських мовах. У бритських мовах зафіксувався на передостанньому складі й зумовив втрату закінчень, а потім перемістився на наступний передостанній склад.

Носії

  • бретонська мова: 107 000 носіїв у Франції (оцінка, 2024; Інститут досліджень та консалтингу, франц. l’institut TMO);
  • валлійська мова: 851 700 носіїв у Великій Британії (оцінка, 2024; Щорічне опитування населення Управління національної статистики Великої Британії, англ. Annual Population Survey);
  • корнська мова: 2 000–5 000 носіїв можуть користуватися базовим рівнем мови (згідно з даними ради Корнуолу);
  • ірландська гельська: 1 873 997 носіїв у Республіці Ірландія;
  • менська: близько 2 200 носіїв у Великій Британії (оцінка, 2021; за даними уряду Острова Мен);
  • шотландська гельська: до 100 000 носіїв у Великій Британії (оцінка, 2022; за даними перепису населення Шотландії).

Характеристика

Типологічні ознаки острівних кельтських мов:

  • Початкові мутації приголосних звуків, можуть залежати від роду іменника, слова, що йому передує — артикля, присвійного займенника, числівника тощо: брет. kelenner — ar c’helenner «учитель» (мутація /k/ k – /x/ c’h під впливом артикля); ірланд. múinteoir — an mhúinteoir «учитель» (мутація /m/ m — /w/ mh під впливом артикля).
  • Відмінювані прийменники (inflected prepositions) — наявність у прийменників особових закінчень, наприклад:

брет. gant «з (кимось, чимось), у (когось, чогось), при (комусь, чомусь)»

Однина Множина
1 особа ganin «зі мною» ganimp «із нами»
2 особа ganit «із тобою» ganeoc’h «із вами»
3 особа gantañ, ganti «із ним, із нею» ganto «із ними»

ірланд. le «з (кимось, чимось)»

Однина Множина
1 особа liom «зі мною» linn «із нами»
2 особа leat «із тобою» libh «із вами»
3 особа leis, léi «із ним, із нею» leo «із ними»
ірланд.: Seachnaíonn súil ní nach bhfeiceann (Ухиляється надія від того, що не бачить, аналог прислів'я — Як з очей, так і з думки), де Seachnaíonn — присудок, súil — підмет.
Сучасна бретонська мова, крім цього порядку слів, демонструє також модель SVO, де підмет стоїть на першій позиції.
брет.: An deiz a-raok, pa oa en em lakaet da studiañ Platon, e oa gantañ war e daol ur mell geriadur gresianek (Наступного дня, коли він узявся вивчати Платона, на столі розмістився величезний словник грецької мови), де дієслівними частками є en em (lakaet), e (oa gantañ).

Дослідження

У 16 ст. учений Дж. Б’юкенен (1506–1582; тепер Велика Британія) припустив, що мови Шотландії, Вельсу, Ірландії та Бретані мають спільне походження з мовами давніх континентальних кельтів. Монах Поль-Ів Пезрон (1639–1706; тепер Франція) 1703 розвинув цю тезу та довів, що бретонська та валлійська споріднені з мовою галлів часів Гая Юлія Цезаря.

Учений Е. Ллуйд (1660–1709; тепер Велика Британія) у праці «Британська археологія» (1707) зарахував мови давніх кельтів Європи (валлійську, бретонську та гельську) до однієї групи.

Мовознавець Ж.‑Ф. Ле Ґонідек (1775–1838; тепер Франція) уклав бретонську граматику та словник, уніфікував і реформував на базі леонського діалекту бретонську орфографію.

Засновником кельтської філології вважають філолога Й. К. Цойса (1806–1856; тепер Німеччина). У праці «Кельтська граматика» (1853, перевидано 1871) схарактеризував кельтські мови в діахронному аспекті та висновкував, що вони відіграють важливу роль у реконструкції мовній індоєвропейської мови.

Огамічні написи (див. Огамічне письмо) і кельтську міфологію досліджував сер Дж. Рис (1840–1915; Велика Британія) — перший завідувач кафедри кельтських студій в Оксфордському університеті, фахівець із валлійської та ірландської філології.

Мову ірландських саг та епосу вивчав Е. В. О. Віндіш (1844–1918; тепер Німеччина) — індолог, фахівець із санскриту, кельтолог. Дослідження про середньоірландську мову представив у чотиритомній праці «Ірландські тексти» (1880–1909).

Перший кодекс давньоірландських глосів («Glossae Hibernicae»; 1881–1884) уклав професор Г. Р. Ціммер (1851–1910; тепер Німеччина).

Учень Г. Р. Ціммера та Е. В. О. Віндіша лінгвіст Р. Турнайзен (1857; Швейцарія —1940; тепер Німеччина) досліджував і перекладав давньо- та середньоірландські тексти, вивчав історію ірландського права тощо.

Фахівець із давньоірландської мови К. Маєр (1858–1919) — засновник і редактор кількох видань, присвячених проблемам кельтології. 1896 разом із кельтологом, єгиптологом Л. К. Штерном (1846–1911; обидва — тепер Німеччина) заснували фахове періодичне видання «Журнал кельтської філології» (нім. «Zeitschrift für celtische Philologie», виходить друком дотепер). 1898–1907 спільно з юристом, ученим В. Стоксом (1830; тепер Ірландія — 1909; Велика Британія) видавали журнал «Архів кельтської лексикографії» («Archiv für celtische Lexicographie»). 1903 заснував Школу ірландського вивчення — попередницю Школи кельтських студій (тепер Дублінський інститут перспективних досліджень).

Філолог-індоєвропеїст і кельтолог Ю. Покорний (1887; тепер Чехія — 1970; Швейцарія) вивчав ірландську мову в гелтахтах — ірландськомовних територіях в Ірландії, валлійську — в Уельсі, досліджував етимологію, морфологію та синтаксис давньоірландської мови. Автор праць «Порівняльний словник індогерманської мови» (1927–1932), «Етимологічний словник індогерманської мови» (1959–1970) та ін. Редактор «Журналу кельтської філології».

Сучасні дослідники кельтських мов:

  • ірландські та валлійські студії: Е. Гемп (1920; Велика Британія — 2019; США), Д. Штіфтер (1971; Австрія), Ш. Ціммер (1947), Е. Поппе (1951; обидва — тепер Німеччина), П. Сімс-Вільямс (1949; Велика Британія) та ін.;
  • валлійські студії: К. Штюбер (1970; Швейцарія), Дж. Кері (1957; США), О. Фалілєєв (1965; тепер Росія) та ін.;
  • бретонські студії: Л. Флеріо (1923–1987), Н. Бланшар (1976), Ф. Фавро (1948; усі — Франція), А. Мурадова (1972; тепер Росія), Л. Тім (1943–2016; США) та ін.

В Україні окремі аспекти кельтської філології досліджував професор К. Тищенко, який, зокрема, читав курс валлійської мови в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Про слов’яно-кельтські зв’язки в топоніміці писав мовознавець О. Стрижак (1925–2006; Україна). Культуру та мистецтво давніх кельтів вивчав історик Г. Казакевич (1980; тепер Україна).

2009 засновано Європейську асоціацію дослідників-кельтологів (Societas Celtologica Europaea), яка базується в м. Цюриху. Мета асоціації — сприяти об’єднанню фахівців із кельтських студій і дослідженням у сфері кельтських мов, літератур і культур.

Додатково

Географічний принцип класифікації кельтських мов можуть називати псевдогеографічним, оскільки, наприклад, бретонську мову класифікують як острівну, проте вже близько 1 500 років вона локалізована на континентальній частині Європи — на північному заході Франції.

Література

  1. Schröder E. Zeuß, Johann Kaspar // Deutsche Biographie. 1900. URL: https://www.deutsche-biographie.de/pnd118772643.html#adbcontent
  2. Knott E. Ernst Windisch, 1844–1918 // Studies: An Irish Quarterly Review. 1919. Vol. 8 (30). P. 264–267. URL: http://www.jstor.org/stable/30092744
  3. Shaw F. Johann Kaspar Zeuss // Studies: An Irish Quarterly Review. 1954. Vol. 43 (170). P. 194–206. URL: http://www.jstor.org/stable/30098542
  4. Greller W. Meyer, Kuno // Deutsche Biographie. 1994. URL: https://www.deutsche-biographie.de/pnd119124122.html#ndbcontent
  5. Humphreys H. L. Breton and Cornish Studies // The Year’s Work in Modern Language Studies. 1998. Vol. 60. P. 534–538. URL: http://www.jstor.org/stable/25833111
  6. Breen A. Pokorny, Julius // Dictionary of Irish Biography. 2009. URL: https://www.dib.ie/biography/pokorny-julius-a7401
  7. Breen A. Zimmer, Heinrich // Dictionary of Irish Biography. 2009. URL: https://www.dib.ie/biography/zimmer-heinrich-a9184
  8. Тищенко К., Казакевич Г. Відродження кельто-слов’янської концепції Олексія Шахматова: нові факти мови й історії // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2013. Вип. 59. С. 143–154.
  9. Казакевич Г. М. Східні кельти: культури, ідентичності, історіографічні конструкції. Київ; Вінниця : Нілан-ЛТД, 2015. 357 c.
  10. Ball M., Muller N. The Celtic Languages. 2nd ed. London : Routledge, 2015. 800 p.
  11. Russell P. An Introduction to the Celtic Languages. London : Longman, 2016. 347 p.
  12. Exploring Celtic Origins: New Ways Forward in Archaeology, Linguistics, and Genetics / Ed. by B. Cunliffe, J. Koch. Oxford : Oxbow Books, 2021. 214 p.
  13. Hemprich G. Rudolf Thurneysen (1857–1940) — Ehrenvater der Bonner Keltologie. 2023. URL: https://www.iaak.uni-bonn.de/keltologie/en/abteilungsgeschichte

Автор ВУЕ

Г. Г. Вісько


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вісько Г. Г. Кельтські мови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кельтські мови (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.05.2025


Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Кельтські_мови&oldid=417886
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶