З праці своєї (енцикліка)

«З пра́ці своє́ї» (лат. «Laborem Exercens») — енцикліка Папи Римського Івана Павла ІІ від 14 вересня 1981, приурочена до 90-ї річниці з дня оприлюднення енцикліки Лева ХІІІ «Нові речі» («Rerum Novarum»; 1891).

Історична довідка

Над текстом енцикліки Іван Павло ІІ працював під час лікування та реабілітації після здійснення замаху на його життя.

«З праці своєї» продовжує низку церковних документів, присвячених соціальному вченню Католицької церкви. Віховим серед них вважають енцикліку «Rerum Novarum», в якій уперше означена позиція Церкви з важливих суспільних питань (конфлікту праці й капіталу, приватної власності й ринкової економіки, створення профспілок, поширення соціалістичної ідеології та масових рухів тощо).

Видання енцикліки Іван Павло ІІ мотивував передчуттям радикальних змін у технологічній, економічній, політичній системах, міжнародних відносинах і міжнародному розподілі праці, які, на його думку, матимуть не менший вплив «на світ праці», ніж промислова революція в минуле століття.

Структура

Складається з «Введення», 4-х розділів («Праця людини», «Конфлікт між працею і капіталом на теперішньому етапі праці», «Права робітництва», «Елементи духовності праці»), поділена на 27 параграфів.

Зміст

Головною темою енцикліки є сенс і гідність людської праці. Праця означена як «основний вимір буття людини на землі»; через поняття праці осмислено сутнісні характеристики соціального буття, чинники соціального розвитку, вплив норм моралі і права, вище призначення людини і суспільства.

В аналізі змістовних і морально-етичних характеристик людської праці папа спирається на повчання Святого Письма. Акцентує, що у Старому Завіті праця розуміється основою власне людського буття: первісна настанова Творця — панувати і володіти землею за допомогою праці (Бут. 1:27-28). Завдяки праці людина вирізняє себе з-поміж решти творінь і стає особистістю; через працю реалізує себе в Богоподібності. Процес «володіння землею» Іван Павло ІІ розуміє як універсальний — такий, що охоплює всіх людей, кожне покоління й кожний етап економічного і культурного розвитку, відбувається у свій спосіб в кожній людині.

Папа обстоює думку про першість суб’єктивного значення праці щодо об’єктивного, головним виміром кожного виду праці вважає гідність суб’єкта праці — особи, яка її виконує, а остаточною метою — людину. Заперечує підхід, за яким працю сприймають лише як товар, безособову силу в механізмі товарного виробництва, а людину — як знаряддя праці.

Праця розглянута не тільки як обов’язок, але й джерело прав трударя. Права працівника поміщені у широкий контекст основних прав людини. Серед них — гарантоване право на працю, право на гідну заробітну плату, захист трударів від соціальної несправедливості, співробітництво, право на страйки і протести для захисту себе від хибної політики адміністрації тощо. Справедливість виступає моральним імперативом не лише у відносинах між робітником і працедавцем, але й у взаємовідносинах між подружжям (на думку понтифіка, вимушена праця жінки за рахунок виконання материнського обов’язку принижує гідність жінки-матері).

Енцикліка наголошує на взаємозв’язку соціально-економічних суперечностей із політикою і пропонує варіанти виходу сучасного суспільства із кризи.

Папа міркує про роль «солідарності робітництва» у становленні різних форм неокапіталізму. Захищає «першість праці перед капіталом» як суспільно-моральну вимогу; підтримує створення професійних спілок для боротьби працівників за свої права. Міркує про захищеність права на працю має в умовах еміграції, гарантії убезпечення праці від дискримінації.

Заключна частина енцикліки присвячена впливу духовних чинників на зміст і сенс людської праці. Підкреслює важливість людського прагнення зробити працю осмисленою, ціннісно наповненою, перетворити її на місце присутності Бога або місце Його прояву.

Значення

Енцикліка висвітила важливі аспекти соціального вчення Католицької церкви, визначила підходи до осмислення питань праці і власності в католицькій теології. Розглянуто духовні, етичні, релігійні, ціннісні виміри праці, питання гідності і прав особистості, соціальних умов і гарантій її праці.

Документ, що обстоював права працівників на створення професійних спілок та їхню роль у захисті соціальної справедливості, розцінюють як підтримку незалежної профспілки і суспільно-політичного руху «Солідарність» у період боротьби з комуністичним режимом у Польщі.

Цитата

«Не зважаючи ж на ввесь отой труд — і може часом навіть з його причини — праця є добром людини. Якщо те добро має в собі ознаки „трудного добра“ […], то саме тому є воно, як таке, добром людини. І то не тільки «корисним» чи «користувальним», але «гідним» добром, тобто таким, що відповідає гідності людини, її висловлює та їй пособляє. Коли бажаємо краще висловити етичне значення праці, то слід мати перед очима найперше оцю правду: праця є добром людини, добром її людської природи, бо завдяки праці людина не тільки перетворює природу, достосовуючи її до своїх потреб, але також здійснює себе як людина, стаючи деколи „ще більше людиною“».


— Іван Павло ІІ. «З праці своєї». До достойних в Єпископстві братів і священиків, до чернечих чинів і дорогих синів і дочок Церкви, і до всіх людей доброї волі з нагоди 90-річчя енцикліки «Рерум Новарум» / Пер. з лат. URL: http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/ivan-pavlo-ii-laborem-exercens-1981/

Джерела:

Укр. перекл. —

  • Енцикліки Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ. Торонто; Рим: Видавництво ОО Василіян, 1989. 346 с.
  • Іван Павло ІІ. Laborem Exercens – З праці своєї. Енцикліка Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ. Львів : Місіонер, 2008. 78 с.
  • «З праці своєї». До достойних в Єпископстві братів і священиків, до чернечих чинів і дорогих синів і дочок Церкви, і до всіх людей доброї волі з нагоди 90-річчя енцикліки «Рерум Новарум» // Інститут Релігії та Суспільства Українського католицького університету. URL: http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/ivan-pavlo-ii-laborem-exercens-1981/

Література:

  1. Dorr D. Option for the Poor: A Hundred Years of Vatican Social Teaching, Maryknoll, N.Y. : Orbis, 1983. 248 р.
  2. McCarthy T. G. The Catholic Tradition: Before and After Vatican II. Chicago : Loyola University Press, 1994. 251 р.
  3. Рауш Т. Католичество в третьем тысячелетии / Пер. с англ. Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2007. 416 с.
  4. Яроцький П. Л. Філософія людини як особистості в рефлексіях Кароля Войтили (Папи Івана Павла ІІ) та сучасні спроби її перегляду // Українське релігієзнавство. 2011. № 57. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/44228/2011_57_4.pdf?sequence=1
  5. Присухін С. І. Принцип універсального призначення благ: уроки Магістеріуму Католицької Церкви // СОФІЯ. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник. 2018. № 3(12). С. 22–25.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. З праці своєї (енцикліка) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/З праці своєї (енцикліка) (дата звернення: 23.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.09.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ