Едесія

Ілюстративне фото. Фреска, 1 ст., Помпеї

Еде́сія (давньогрец. Αἴδεσία; дата і місце народження та смерті невідомі, 5 ст.) — діячка і мислителька доби еллінізму, представниця Александрійської школи неоплатонізму.

Зміст

1 Життєпис і діяльність
2 Визнання
3 Література
4 Автор ВУЕ

Життєпис і діяльність

Відомостей про Едесію дійшло небагато. Більшість отримані з праці філософа, «останнього з афінських неоплатоніків» Дамаскія (бл. 462; Сирія — після 538; Єгипет) «Філософська історія, або Життя Ісидора».

Була родичкою схоларха Академії Платона в м. Атенах Сіріана Александрійського (кін. 4 ст.; Єгипет — бл. 437; Греція). Відомо, що Сіріан мав намір улаштувати шлюб Едесії зі своїм учнем Проклом (пізніше — схолархом Атенської школи), проте той обрав шлях аскета, присвятив себе науці та викладанню.

Дружина філософа-неоплатоніка Гермія Александрійського (410‒450) — очільника Александрійської школи античної філософії (432‒450). Мешкала з родиною в м. Александрії. Після смерті чоловіка стала неформальною главою школи (450‒475), займалася доброчинною діяльністю, освітою та вихованням дітей. Мала трьох синів: перший (ім’я невідомо) помер у дитинстві, два інші — Аммоній (бл. 440–520) і Геліодор (5 ст.) — здобули освіту у Прокла в Атенах. За свідченнями Дамаскія, Едесія супроводжувала синів до Атен, де була прийнята з великою пошаною філософами Академії. Зажила слави «за красу, чесноти та розум». Від 472 її син Аммоній Гермій офіційно очолив Александрійську школу неоплатонізму.

Померла в літньому віці. На її честь написав (гекзаметром) і виголосив на похованні промову тоді ще молодий Дамаскій.

Невідомо, чи лишила Едесія по собі філософські праці, але з огляду на її визнаний авторитет серед неоплатоніків, припускають, що деякі праці були написані.

Визнання

Едесію відносять до найавторитетніших постатей пізньоантичної філософії. Згадують у колі відомих представниць неоплатонічної традиції — Асклепігенії (бл. 430‒485), Гіпатії, Сосіпатри (4 ст.), що володіли глибокими філософськими та науковими знаннями.

Її життєпис розглядають також у контексті гендерних аспектів вертикальної соціальної мобільності та формування інтелектуальної еліти в тогочасному суспільстві.

Література

Watts E. J. City and School in Late Antique Athens and Alexandria. Berkeley; Los Angeles; London : University of California Press, 2006. 288 р.
Туренко В. Е. Жінки в античній філософії: постаті, праці, концепції. Київ : Ліра-К, 2021. 236 с.