Батоліт

Батолі́т (нім. batholith, від грец. βάϑος — глибина і λίϑος — камінь) — форма залягання глибинних магматичних гірських порід.

Батоліт у горах Сьєрра-Невада, штат Каліфорнія, США

Термін ввів 1899 геолог Е. Зюсс.

Батоліт — великий інтрузив (площа може перевищувати 100 км²); складений переважно гранітоїдами, що залягають серед осадових товщ порід у ядрах антикліноріїв. Може поширюватися у глибину до 15 км.

Питання походження батоліта дискусійне. Зазвичай батоліт орієнтований довгою віссю паралельно простяганню складчастих структур. Контакти з боковими (вмісними) породами можуть бути узгодженими і січними. Батоліти утворюються на значній глибині та оголяються в результаті денудації.

Найбільші батоліти розташовані в Андах (розміром 6 000 × 100 км), Кордильєрах Північної Америки (1 700 × 80–100 км).

В Україні відносно невеликі батоліти трапляються на Українському кристалічному щиті (Житомирський, Коростенський, Уманський та інші).

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Лукієнко О. І. Структурна геологія. Київ : КНТ, 2008. С. 65–66.
Павлов Г. Г. Петрографія. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2014. 527 с.