Громадянства втрата
Громадя́нства втра́та — припинення стійкого політико-правового зв’язку особи з державою, що призводить до припинення взаємних прав та обов’язків, з підстав, передбачених законодавством, не з ініціативи держави та незалежно від волі громадянина (Див. Громадянство).
Зміст
Характеристика
Втрата громадянства відбувається не з ініціативи держави, на відміну від громадянства позбавлення. Втрата громадянства настає внаслідок певних дій особи або подій, які свідчать про те, що особа більше не пов’язує себе з цією державою. Підстави та процедури втрати громадянства можуть відрізнятися в різних країнах, а термінологія іноді може бути нечіткою, змішуючись із поняттям позбавлення громадянства.
Міжнародно-правові аспекти
Європейська конвенція про громадянство (1997, Україна ратифікувала 2006) встановлює, що держава не може передбачати втрату громадянства за законом або зі своєї ініціативи, крім випадків:
а) добровільного набуття іншого громадянства;
б) набуття громадянства внаслідок шахрайства;
в) добровільної служби в іноземному війську;
г) поведінки, яка шкодить інтересам державним;
ґ) відсутності зв’язку з державою (для осіб, які постійно проживають за кордоном);
д) якщо під час неповноліття дитини з’ясувалося, що умови набуття громадянства більше не виконуються;
е) усиновлення дитини іноземцем.
Конвенція про скорочення безгромадянства (1961, Україна приєдналася 2013) та Європейська конвенція про громадянство забороняють втрату громадянства, якщо це призведе до апатризму (крім випадків шахрайства при набутті громадянства). Встановлено, що діти не втрачають громадянство, якщо його втрачають батьки (крім випадків служби в іноземному війську). Держава має забезпечити розгляд заяв про втрату громадянства впродовж розумного строку, вмотивовані письмові рішення та можливість їх оскарження.
В Україні
Законодавче регулювання та підстави
Стаття 17 Закону України «Про громадянство України» (2001) передбачає, що громадянство України припиняється внаслідок втрати, а ст. 19 закону встановлює підстави для втрати громадянства України:
1. Добровільне набуття особою, яка досягла повноліття, громадянства іншої держави. Добровільним вважають набуття громадянства, якщо особа подавала заяву або клопотання про це. Не вважають добровільним набуття громадянства:
- дитиною при народженні;
- дитиною внаслідок усиновлення іноземцями;
- внаслідок одруження з іноземцем (автоматично);
- автоматично, за законодавством іншої держави, якщо особа не отримала документ, що підтверджує іноземне громадянство.
2. Набуття громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, зокрема неподання документа про припинення іноземного громадянства (якщо такий обов’язок був).
3. Добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка не є військовим обов’язком загальним чи альтернативною службою. Пункти 1 і 3 не застосовують, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства (апатридом).
Датою втрати громадянства України є дата видання відповідного указу Президента України. До видання указу особа зберігає всі права та обов’язки громадянина України.
Повноваження державних органів
Рішення про втрату громадянства України ухвалює Президент України. Він видає відповідні укази та визначає порядок провадження за поданнями з питань втрати громадянства.
Комісія при Президентові України з питань громадянства:
- розглядає подання про втрату громадянства;
- вносить пропозиції Президенту України;
- контролює виконання рішень Президента.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства (станом на 2025 — Державна міграційна служба України):
- готує подання про втрату громадянства;
- вилучає документи, що підтверджують громадянство України, в осіб, які його втратили, та видає довідки про припинення громадянства;
- обліковує осіб, які втратили громадянство.
Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські установи України мають ті самі повноваження, що й центральний орган, але щодо осіб, які постійно проживають за кордоном.
Скасування рішення про оформлення громадянства
Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовують (не ототожнювати з втратою), якщо особа набула громадянство України на підставі відповідних статей Закону України «Про громадянство України» внаслідок подання неправдивих відомостей, фальшивих документів, приховування суттєвих фактів, або невиконання зобов’язання про припинення іноземного громадянства.
Позбавлення громадянства
Від втрати громадянства треба відрізняти позбавлення громадянства.
Оскарження рішень
Рішення з питань втрати громадянства можуть бути оскаржені (див. Оскарження) до суду. Дії та бездіяльність посадових осіб можуть бути оскаржені в судовому та адміністративному порядку.
Джерела
- Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text
- Про громадянство України: Закон України № 2235-III від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 13. Ст. 65. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text
- Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство: Закон України від № 163-V від 20 вересня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 45. Ст. 437. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/163-16#Text
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодій А. М. Громадянства втрата // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Громадянства втрата (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.05.2025
