Геодезична дуга Струве
Геодези́чна дуга́ Стру́ве (англ. Struve Geodetic Arc) — мережа тріангуляційних пунктів, створена астрономом В. Струве з колегами 1816–1852 для визначення параметрів Землі (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Норвегія, Росія, Україна, Фінляндія, Швеція); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 2005 (№ 1 187).
|
Геодезична дуга Струве | |
|---|---|
| Країна | Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Норвегія, Росія, Україна, Фінляндія, Швеція |
| Площа | 0,6 га; буферна зона 11 га |
| Рік внесення | 2005 |
Історична довідка
Визначення розмірів і форми планети Земля було однією з найважливіших проблем природознавства ще з доби античності. Перші спроби точних математичних вимірювань земної поверхні датовано 16 ст., коли опрацьовано тріангуляцію як систему вимірювань на основі низки пов’язаних між собою трикутників, що утворювали ланцюжки уздовж дуг земних меридіанів завдовжки сотні й тисячі кілометрів. Подальші вимірювання, зокрема експедицій, організованих Паризькою академією наук 1736–1744, пов’язані з теорією І. Ньютона про те, що форма Землі не є геометрично правильною сферою. 1845 британські вчені виміряли в Індії дугу завдовжки близько 2 400 км. Коротшу дугу в Литві 1816–1827 виміряв К. Теннер (1783; тепер Естонія — 1860; тепер Польща). Струве вирішив продовжити й доповнити виміри Теннера, створивши дугу за лінією довготи (меридіаном), що проходить через обсерваторію Дерптського університету (тепер Тартуський університет), в якому він тоді працював. Обидва астрономи й геодезисти уклали договір про розподіл обов’язків 23.02.1828. Вони домовилися не повідомляти один одному результати своїх вимірювань, а надсилати їх колегам-науковцям: Ф. Т. фон Шуберту у м. Санкт-Петербург і Ф. В. Бесселю у м. Кенігсберг (тепер м. Калінінград, РФ), де вони незалежно один від одного перевіряли б дані й зводили їх у єдину систему. Це забезпечило високу точність вимірювань. Опорні пункти на місцевості фіксували спеціальними металевими маркерами, жорстко закріпленими на основі каменю, скелі, цементній плиті тощо. Нову довгу дугу, пізніше відому як Геодезична дуга Струве, зрештою було створено шляхом з’єднання попередніх, коротших дуг із виміряною початково Теннером, та їх розширення на північ і південь. Таким чином дуга пролягла по лінії, що з’єднує Фугленес (тепер район м. Хаммерфеста, Норвегія) на березі Північного Льодовитого океану, із с. Стара Некрасівка поблизу м. Ізмаїла (тепер Одеська область, Україна) на березі р. Дунаю неподалік від його впадіння у Чорне море. Довжина дуги понад 2 820 км; первісно ланцюг геодезичних тріангуляцій складався з 258 головних трикутників із 265 головними тріангуляційними точками. Роботи завершено 1852 у співпраці трьох держав: Російської імперії, Норвегії і Швеції за підтримки трьох монархів: російських імператорів Олександра І і Миколи І, короля Оскара І. Державна підтримка цієї прикладної наукової розробки зумовлена широким використанням її результатів для складання точних військових топографічних карт.
Характеристика
Геодезична дуга Струве як комплекс пам'яток складається з 34-х компонентів, які загалом мають територію 0,6 га із буферними зонами загальною площею 11 га. Усі компоненти пов’язані в один ланцюг, а низка ділянок належать до національних (державних) опорних геодезичних мереж, що забезпечує їхню сумісність із геодезичними вимірюваннями, які виконують і дотепер. Основні збережені пункти Геодезичної дуги Струве з півночі на південь: по чотири пункти в Норвегії та Швеції, шість у Фінляндії, два в Росії, три в Естонії, два в Латвії, три в Литві, п'ять у Білорусі, одна в Молдові і чотири в Україні. Усі вони в кожній країні перебувають під охороною держави як пам'ятки науки і техніки. Ці геодезичні знаки зберігають на їхніх початкових місцях; вони мають різні форми: маленькі отвори, просвердлені на поверхні скель, іноді заповнені свинцем; хрестоподібні гравіровані знаки на поверхні скель; масивний камінь або цегла з маркерною вставкою; скельні керни з центральним каменем або цеглою, позначеними просвердленим отвором; окремі цеглини. Їх доповнюють спеціально споруджені пам'ятні знаки для відзначення місць розташування найважливіших точок дуги.
В Україні Геодезична дуга Струве включала 51 тріангуляційний пункт. Вона пролягла по території областей, з півночі на південь: Волинської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Одеської. Добре збережено зі статусом пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО пункти (за назвами сіл): Баранівка, Катеринівка, Фельштин у Хмельницькій області та Стара Некрасівка в Одеській області. Там збережено геодезичні знаки та встановлено пам'ятні знаки з відповідними анотаційними написами.
|
Значення
Перше точне вимірювання довгого сегмента в 1/14 земного меридіана допомогло встановити точний розмір і форму Землі як сфери, стиснутої з полюсів. Це стало важливим кроком у розвитку наук про Землю та топографічного картографування. Це також надзвичайний приклад обміну людськими цінностями у формі наукової співпраці між вченими з різних країн за підтримки їхніх урядів. Геодезична дуга Струве є визначним прикладом технологічного комплексу.
Джерело
Struve Geodetic Arc // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1187
Література
- Штрайхер В., Ієвлева В. Пам'ятка всесвітнього значення — Дуга Струве в межах України // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. 2007. Вип. 3. С. 360–370.
- Вечерський В. Охорона культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні // Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства / За наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. Київ : Ліра-К, 2019. С. 287–298.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Геодезична дуга Струве // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Геодезична дуга Струве (дата звернення: 8.11.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.08.2024
