Гельвецій, Клод Адріан

Claude Adrien Helvétius.jpg

Гельве́цій, Клод Адріан (фр. Helvétius, Claude Adrien; 31.01.1715, м. Париж, Франція — 26.12.1771, там само) — філософ-матеріаліст, літератор, вільнодумець, енциклопедист, ідеолог Просвітництва та Великої французької революції.

Гельвецій, Клод Адріан

Рік народження 31.01.1715
Місце народження Париж
Рік смерті 26.12.1771
Місце смерті Париж
Місце поховання Париж


Життєпис

Народився у сім’ї придворного лікаря. Освіту здобув у колежі отців єзуїтів. 1738–1751 служив при королівському дворі генеральним відкупником (збирачем податків). Під впливом Ш. Л. Монтеск’є і Вольтера від 1751 полишив державну службу, присвятив себе літературній та науковій праці.

1751–1771 брав участь у створенні багатотомної «Енциклопедії або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел».

1764 здійснив мандрівку до Англії; 1765 на запрошення прусського короля Фрідріха ІІ Великого відвідав м. Берлін.

Останню частину життя провів у власному сільському маєтку.

Основні ідеї

За гостру критику деспотичних форм правління, релігії та Католицької церкви твір Гельвеція «Про розум» було заборонено Папою Римським, французьким парламентом і засуджено до спалення. Гельвецій доводив необхідність ліквідації феодальних суспільно-політичних відносин. Вважав республіканську форму правління неприйнятною для великих західноєвропейських держав і віддавав перевагу просвітницькому абсолютизму, обмеженому демократичними суспільно-політичними інститутами. Відкидав егалітаристські (див. Егалітаризм) погляди Ж.-Ж. Руссо. Рушійною силою суспільного розвитку вважав свідомість та пристрасті людини, обмеження яким має ставити закон.

Основою всього сутнього визнавав матеріальний світ, нескінченний у часі й просторі, що перебуває у постійному русі. Мислення і відчуття вважав найскладнішими якостями матерії. На цій підставі заперечував можливість існування душі поза тілом, а відтак — релігійних догм про безсмертя душі, потойбічне життя, існування Бога, творення світу тощо. Обстоював позиції сенсуалізму, розглядав чуттєве пізнання як засадниче для будь-якого пізнання взагалі.

Критикував релігійні інтерпретації сутності суспільних процесів, пояснюючи останні без посилань на трансцендентне. Розвивав ідеї утилітаризму в Новочасній філософії: вважав людину природною істотою, що прагне до задоволення фізичних потреб і матеріальних інтересів, діє згідно з «корисними» для себе (а не шкідливими чи байдужими) ідеями. Шукав найглибші чинники суспільного розвитку в егоїстичному інтересі та себелюбстві. Висунув принцип раціонального егоїзму, умовою справедливого суспільного устрою вважав раціональне поєднання індивідуального інтересу з суспільним. В річищі Просвітництва міркував про вирішальну роль соціального середовища й виховання у формуванні психічних, моральних тощо якостей людини.

Походження релігії пов’язував не лише з неосвіченістю народу, шахрайством духовенства і страхом людини перед смертю, а й із незадовільними умовами життя. Релігійну мораль Гельвецій вважав гальмом на шляху до суспільного поступу; посилався на приклад Португалії та Іспанії, клерикалізація яких спричинилася до відставання у соціально-економічному й суспільно-політичному розвитку від низки інших західноєвропейських країн. Релігійній моралі протиставляв виховання громадянських чеснот: моральним вважав того, хто працює на благо співгромадян, суспільства. Доводив походження моралі з досвіду, її обумовленість інтересами людини.

Виступав на підтримку ідеї секуляризації церковної власності. Свободу совісті розумів не лише як право сповідувати будь-яку релігію за власним вибором, а й право не сповідувати жодної. Обстоював ідею позбавленої містицизму «універсальної релігії», основним завданням якої вбачав сприяння гармонійному поєднанні особистих і суспільних інтересів.

Праці

Основні твори — «Про розум» (1758); «Про людину, її розумові здібності та її виховання» (написано 1767, опубліковано посмертно 1773), в якій найповніше викладено соціологічне й етичне вчення французького матеріалізму 18 ст. Повне видання творів Гельвеція, опубліковано у Парижі в 1818.

Значення

Праці Гельвеція відіграли вагому роль в ідеологічній підготовці Великої французької революції, утвердженні буржуазних суспільно-політичних відносин, поступу процесу секуляризації в усіх сферах суспільного, політичного, соціально-економічного й культурного життя європейського суспільства.

Праці

  • Œuvres complètes, t. 1–3, L., 1776.
  • Œuvres complètes, v. 1–14, P. 1795.
  • Notes de la main, P., 1907.

Рос. переклад:

  • Об уме / пер. с фр.; ред. пер. Э. Л. Радлов. Москва : Мир книги : Литература, 2007. 559 с.
  • Укр. переклад:
  • Про людину, її розумові здібності та її виховання / Пер. з франц. В. Підмогильний. Київ : «Основи», 1994. 416 с.

Література

  1. Horowitz І. L. Claude Helvetius. New York : Paine-Whitman, 1954. 204 p.

№Момджян X. H. Философия Гельвеция. Москва : Издательство Академии наук СССР, 1955. 408 с.

  1. Длугач Т. Б. Подвиг здравого смысла, или Рождение идеи суверенной личности (Гольбах, Гельвеций, Руссо). Москва : Канон+, 2008. 336 с.
  2. Brewer D. The Enlightenment Past: Reconstructing 18th-century French Thought. Cambridge : Cambridge University Press, 2008. 272 р.
  3. Протосавіцька Л. С. Політичні і правові погляди Клода-Адріана Гельвеція // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Право. 2014. Вип. 197(3). С. 30–36. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_prav_2014_197(3)__6

Автор ВУЕ

Н. І. Кочан


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Гельвецій, Клод Адріан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гельвецій, Клод Адріан (дата звернення: 28.05.2020).


Оприлюднено


Оприлюднено:
31.01.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ