Гейзер

Ге́йзер (ісл. Geysir — власна назва гарячого джерела, від geysa — вибухати, бити джерелом; імовірно, з грец. χύνω — скидати, лити), вулкан водяний — джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою; один із проявів пізніх стадій вулканізму.

Виверження гейзера Гейсір, Ісландія

Великий гейзер, Єллоустонський національний парк (США)

Характеристика

Утворення гейзерів залежить від наявності джерел води та геологічного тепла і принаймні одного резервуара зі звуженням до відповідної ліфтингової системи. Гейзери з постійною тривалістю циклу називають регулярними, з мінливою — нерегулярними. Тривалість окремих стадій циклу становить хвилини чи десятки хвилин, стадія спокою — від декількох хвилин до декількох годин або діб. Вода, яку викидає гейзер, зазвичай чиста, слабко мінералізована (1–2 г/л), містить кремнезем. Із нього біля виходу каналу і на його схилах утворюється кременистий туф (гейзерит) — світлозабарвлені натічні щільні або пухкі, часто пористі (туфоподібні) відклади гейзерів або гарячих мінеральних джерел, що складаються переважно з опалу з домішкою глинозему. Гейзерит виділяється як хімічний осад у процесі виверження гейзерів.

За однією з гіпотез, необхідною умовою існування гейзерів є їхнє живлення в приповерхневих частинах каналу перегрітими водами з температурою понад 100 °C. Під час піднімання води вгору її тиск зменшується, вона закипає. Це викликає швидке зростання пружності пари, яка, долаючи тиск води в каналі, викидає її. З початком фонтанування гейзера вся вода в каналі закипає і вивергається за рахунок значного збільшення об’єму паро-водяної суміші. Викинута вода частково повертається в чашу гейзера і проникає в його канал. Більша частина води просочується з бічних порід, нагрівається і знов відбуваються утворення пари і викид паро-водяної суміші.

Поширення

Виникнення гейзерів обумовлене поєднанням геологічних і кліматичних умов, які у великих масштабах існують лише в кількох місцях на планеті. Це шість гейзерних полів великого розміру:

Єллоустонський національний парк (штат Вайомінг, США) — приблизно 300 активних гейзерів;
Долина гейзерів, Кроноцький національний біосферний заповідник (півострів Камчатка, Росія) — більше 20 гейзерів;
острів Північний (Нова Зеландія) — 51 гейзер;
поле гейзерів Ель-Татіо (область Антофагаста, Чилі) — 38 гейзерів (усього у Чилі 46 гейзерів);
долина Гейкадалюр (Ісландія, біля 40 гейзерів);
острів Умнак (штат Аляска, США) — 8 гейзерів.

Гейзери є на островах Папуа — Нова Гвінея (16), в Перу (10), Китаї (10), Мексиці (9), Японії (4), островах Фіджі (5), Кенії (4), Ефіопії (2) та інші.

У США окремі гейзери є у штатах Невада, Каліфорнія, Орегон і Аляска.

До 1980-х у штаті Невада були великі гейзерні поля Беоваве та Стімбот-Спрінгс. Однак будівництво геотермальних електростанцій зменшило тепло і спричинило падіння рівня води у горизонті, що призвело до припинення гейзерних викидів.

В Україні на території Хустського району Закарпатської області діє Вучківський гейзер — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Майже кожні 2 години (залежно від обставин та пори року) вода із джерела вибивається на висоту 4–6 м упродовж близько 10 хвилин.

Значення

Водяною парою і гарячою водою гейзерів можна опалювати будівлі, теплиці, забезпечувати роботу енергетичних установок. Гейзерит використовують як будівельний матеріал.

Додатково

Інші поствулканічні або термальні явища, пов’язані з джерелами: сальза, фумароли, мофети, чорні курці, сольфатари.
Гейзер Гейсір, який дав назву терміну, розташований в долині Гейкадалюр в Ісландії. Викид води з цього гейзера може сягати 70 м заввишки, виверження рідкісні. Гейсір входить до Золотого кільця Ісландії.

Література

Glennon J. A., Pfaff R. M. The Extraordinary Thermal Activity of El Tatio Geyser Field, Antofagasta Region, Chile // The Geyser Observation and Study Association (GOSA) Transactions, 2003. Vol. 8. P. 31–78.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Shiga D. Sand geysers could explain mystery spots on Mars // NewScientist. 2006. URL: https://www.newscientist.com/article/dn9765-sand-geysers-could-explain-mystery-spots-on-mars/
Bryan T. S. The Geysers of Yellowstone. 5th ed. Louisville : University Press of Colorado, 2018. 589 p.